Сім’я Оппенгеймів

Артур Мюльгейм, один з найкращих юристiв Берлiна, маленький, рухливий, з веселим розумним обличчям, помережаним силою зморшок, всього на кiлька рокiв старший за Густава, завжди в русi, завжди з готовим жартом на вустах, багато в чому сходився з Густавом. Вони були членами одного i того самого клубу, iм подобалися тi самi книжки, один i той самий тип жiнок. Артур Мюльгейм цiкавився, крiм того, полiтикою, а Густав Оппенгейм спортом, i у них тому завжди було досить тем для взаемного обмiну. Мюльгейм послав Густавовi чималий асортимент добiрних тiльки п’ятдесятирiчних коньякiв та горiлок.

Вiн вважав за корисне для здоров’я вживати тi напоi, якi вiдповiдають вiковi того, хто п’е.

Фрiдрiх Вiльгельм Гутветтер, мiнiатюрний чоловiк рокiв шiстдесяти, з величезними хлоп’ячими очима на лагiдному обличчi, дуже випещений, в пiдкреслено старовинному вбраннi, – був автор маленьких, пильно вiдшлiфованих новел, якi критика звеличала, але якi мало хто читав i вмiв цiнити. Рiдко коли Густава дряпала марна порожнеча власного життя, вiн казав собi, що прожив недарма, хоч би тiльки тому, що допомiг Гутветтеровi.

І справдi, без пiдтримки Густава Гутветтеровi довелося б зазнавати найжорстокiших злиднiв.

Фрiдрiх Вiльгельм Гутветтер сидiв тихий i приязний, шанобливо й пожадливо дивився великими очима на Сибiлу, часто, не розумiючи, в чому справа, просив пояснити йому влучнi дотепи Мюльгейма, i час вiд часу повiльно вставляв високопоетичнi зауваження у гучну жваву розмову iнших.

Вiн припас подарунок для свого друга, але заговорив про нього лише хвилин через двадцять або тридцять пiсля приходу, жвава й швидка розмова та присутнiсть Сибiли спричинили те, що вiн зовсiм забув про подарунок.

Так от, значить, у нього була розмова з його видавцем доктором Дорпманом, шефом видавництва «Мiнерва». Вiн говорив з ним про бiографiю Лессiнга. Доктор Дорпман, за звичною манерою видавцiв, хотiв ухилитися вiд прямоi вiдповiдi, але вiн – Гутветтер – не вiдступав. Одне слово, це вже певно, як смерть, душа i воскресiння мертвих – «Мiнерва» видае «Бiографiю Лессiнга». Все це вiн розповiв спокiйним голосом i подивився на свого друга тихо й особливо приязно.

– А що значить: «Певно, як душа i воскресiння з мертвих»? – спитав Мюльгейм. – Чи хочете ви цим сказати, що це на сто процентiв справа певна, або навпаки – на сто процентiв справа непевна?

– Я хотiв сказати: певна – i бiльше нiчого, – вiдповiв Гутветтер з незмiнною приязнiстю.