Сім’я Оппенгеймів

Незвичайно повiльно пройшовся вiн кiлька разiв з кутка в куток, вивертаючи ступнi всередину. Потiм усупереч усьому почав переконувати себе, що розмова закiнчилася вже не так погано. В усякому разi, старий Лоренц за маленького Якобi, а старий Лоренц – це людина слова. Поганий настрiй Едгара зник швидко, як у дитини. Коли сестра Гелена ввiйшла в кiмнату, на обличчi його знов сяяло блакитне небо.

Сестру Гелену, в протилежнiсть до Оппенгейма, менш задовольнила розмова зi старим Лоренцом. З властивою iй грунтовнiстю обмiркувала вона кожне його слово.

Вiн сказав, що порадить професоровi Оппенгейму скаржитись на негiдникiв лише тодi, коли сам мiнiстр на це натякне. Але пiзно чи рано мiнiстр, звичайно, натякне. Вона повинна пiдготувати свого професора. «На мою думку, все-таки краще буде, коли я покажу йому цi статтi».

Проте, побачивши сяюче обличчя Едгара, сестра Гелена, незважаючи на свою рiшучiсть, вiдклала розмову.

– Дуже було неприемно? – обмежилась вона запитанням.

– Нi, нi, – усмiхнувся Едгар Оппенгейм своею привiтно-лукавою усмiшкою.

 – Так собi.

* * *

Пiд час п’ятихвилинноi перерви перед годиною нiмецькоi мови Бертольд тримався мужньо, удаючи, що забув про iспит, який зараз буде, розмовляв з товаришем про всякi дрiбницi. І вчитель Фогельзанг удавав, що його аж нiяк не турбують майбутнi подii. Вiн увiйшов у клас, сiв як завжди бiля кафедри, випнув груди i почав перегортати записну книжку.

– Що в нас сьогоднi? Так, так, доповiдь Оппенгейма. Будь ласка, Оппенгейм.

І коли Оппенгейм вийшов, Фогельзанг, очевидно, в прекрасному настроi, жартiвливо пiдбадьорив його.

– Вольфрам фон-Ешенбах, починай.

Бертольд стояв мiж кафедрою i партами у пiдкреслено недбалiй позi, виставивши праву ногу вперед, опустивши праву руку, злегка взявшись у бiк лiвою. Вiн поставився до працi серйозно, не вiдступив нi перед якими труднощами i вiн досяг мети: тепер йому було ясно, чим е для нас, або принаймнi для нього самого, Армiнiй Германець. З погляду рацiоналiстiв, подвиг Армiнiя був, мабуть, марний: але такий погляд не мiг встояти перед почуттям безумовного захоплення, яке у сучасного нiмця мав викликати подвиг цього борця за волю.

Цю думку збирався розвинути Бертольд, за старими добрими правилами, засвоеними у школi: загальний вступ, постанова проблеми, принципова точка зору доповiдача, докази, заперечення, спростування заперечень; на закiнчення – повторити основну тезу доповiдi, рiзко пiдкреслену.