Повне зібрання творів

Ти теж не маеш потреби в менi. Я для тебе тiльки лис, схожий на сотню тисяч лисiв. Але, якби ти приручив мене, ми вiдчували б потребу один в одному. Ти був би для мене единим у свiтi. Я був би для тебе единим у свiтi…

– Я починаю розумiти, – задумався Маленький Принц. – Є одна квiтка… мабуть, вона приручила мене…

– Можливо, – погодився лис. – На Землi всяке можна побачити…

– Ох! Це не на Землi, – зiтхнув Маленький Принц.

Лис, здаеться, дуже зацiкавився:

– На iншiй планетi?

– Так.

– А на тiй планетi е мисливцi?

– Нi.

– Це вже цiкаво! А кури?

– Нi.

– Нiде немае досконалостi, – зiтхнув лис.

Але згодом повернувся до своеi iдеi:

– Мое життя нудне. Я полюю курей, люди полюють мене. Всi кури однаковi, та й люди всi однаковi. Тому менi нудно. Та, якби ти приручив мене, мое життя немовби осяяло сонце. Я б здалеку чув, як ти ступаеш, упiзнавав би твою ходу, вiдмiнну вiд будь-чиеi iншоi ходи. Хода iнших людей заганяла б мене пiд землю.

Твоя виманювала б iз нори, наче музика. Ось поглянь! Бачиш отам пшеничнi ниви? Я хлiба не iм. Пшениця менi без потреби. Пшеничнi ниви нi про що не нагадують менi. І це сумно! А от у тебе золотаве волосся. Тож як було б чудово, якби ти приручив мене! Золотава пшениця нагадувала б менi про тебе. Я любив би слухати, як шелестить вiтер у колоссi…

Лис замовк i довго дивився на Маленького Принца:

– Будь ласка… приручи мене! – благав вiн.

– Я б iз радiстю, – мовив Маленький Принц, – але часу в мене обмаль.

Я маю знайти собi приятелiв i хочу багато зрозумiти.

– Не приручиш – не зрозумiеш, – прорiк лис. – Люди вже не мають часу розумiти бодай що-небудь. Вони геть усе купують у крамницях уже готове. А от крамниць, де торгують приязню, не iснуе, тож люди вже не мають приятелiв. Якщо хочеш мати приятеля, приручи мене!

– А що треба робити? – запитав Маленький Принц.

– Треба бути дуже терплячим, – повчав лис. – Спершу ти посидиш трохи поодаль вiд мене, отак, у травi.

Я дивитимусь на тебе кутиком ока, а ти мовчатимеш. Мова – джерело непорозумiнь. Але щодня ти зможеш сiдати трохи ближче…

Наступного дня Маленький Принц знову прийшов на те мiсце.

– Приходити краще однiеi години, – давав настанови лис. – Якщо, наприклад, ти прийдеш о четвертiй годинi пополуднi, я ще з третьоi почну почуватися щасливим. Що ближче пiдступатиме година, то щасливiший я буду.