Повне зібрання творів

Як я мав шiсть рокiв, дорослi вiдохотили мене вiд кар’ери художника, i я нiчого не навчився малювати, крiм боа – цiлих i розрiзаних.

Я вирячив очi з подиву й роздивлявся ту постать. Не забувайте, я опинився за тисячу миль вiд усiх населених земель. А втiм, анiтрохи не здавалося, нiби той хлопчик заблукав, вмирае вiд утоми, спраги чи страху. Вiн аж нiяк не скидався на дитину, загублену серед пустелi за тисячу миль вiд людських осель. Коли я нарештi спромiгся подати голос, то запитав:

– Але… що ти тут робиш?

А вiн повторив, тихесенько, наче щось дуже серйозне:

– Будь ласка… намалюй менi баранця…

Коли таемниця надто разюча, не смiеш не коритися iй.

Хоч якими безглуздими видалися менi тi дii за тисячу миль вiд усiх населених мiсць, i то в смертельнiй небезпецi, я дiстав iз кишенi аркуш паперу й ручку. І раптом пригадав, що вивчав передусiм географiю, iсторiю, арифметику та граматику, i (не без дрiбки лихого гумору) сказав хлопчику, що не вмiю малювати. Та вiн наполягав:

– Пусте.

Намалюй менi баранця.

Я нiколи не малював баранцiв, тож знову намалював йому один iз двох малюнкiв, на якi був здатний. Зобразив цiлого боа. І був приголомшений, почувши заперечення хлопчика:

– Нi-нi! Я не хочу слона в утробi боа. Цей змiй украй небезпечний, а слон надто великий. А в мене все маленьке. Менi треба баранця. Намалюй менi баранця.

Тож я намалював.

Хлопчик уважно роздивився й мовив:

– Нi! Цей уже тяжко хворий. Намалюй менi iншого.

Я намалював:

Мiй приятель лагiдно, поблажливо всмiхнувся:

– Ти ж i сам добре бачиш… це не баранець, а баран.

У нього роги…

Тож я намалював ще раз:

Але й цей малюнок не схвалили, як i решту:

– Цей надто старий. Я хочу баранця, який житиме довго.

Менi вже уривався терпець, бо я квапився розбирати мотор, тож я нашкрябав отакий малюнок.

І пояснив:

– Це ящик. Баранець, якого ти хочеш, там усерединi.

Але я дивом дивувався, побачивши, як прояснiло обличчя мого малого суддi:

– Вiн точнiсiнько такий, як я хотiв! Як по-твоему, баранцевi треба багато трави?

– Чого ти запитуеш?

– Бо в мене все маленьке…

– Йому вистачить.

Я намалював тобi малого баранця.

Хлопчик нахилився над малюнком:

– Не такого вже й малого… Ти ба! Вiн заснув…

Отак я познайомився з Маленьким Принцом.

Ось його найкращий портрет, який згодом я змiг намалювати.