Повне зібрання творів

Нехай будуть благословеннi нiчна самовiдданiсть, мовчазнi посланцi, якi приходять нечутно для всiх, з’являються коло багать, сiдають навпочiпки й розповiдають про похiд племен, якi простують на пiвнiч, або виправу одного племенi на пiвднi, що погналося за своiми вкраденими верблюдами, або про чутки в якомусь племенi з приводу вбивства, а надто про плани тих племен, якi мовчать пiд своiми запиналами i мiркують про нiч, що надходить. Ти слухав посланцiв, якi приходять i розповiдають про свою тишу! Нехай будуть благословеннi тi, що так раптово виникають навколо наших багать, i то з такими похмурими словами, що багаття одразу топлять у пiску, а люди лягають долiлиць на рушницi й прикрашають табiр короною з пороху.

Адже нiч, тiльки-но опустившись, стае джерелом див!

Отак щовечора я оглядав свое вiйсько, полонене простором, немов корабель, але постiйне, i знав, що день побачить його неушкодженим i задоволеним, вояки будуть як пiвнi, що радiють прокиданню. Тож коли споряджатимуть коней, можна буде чути веселий гомiн, що лунатиме свiжого ранку, як мiдь.

Люди, немов сп’янiвши вiд вина молодого дня, знову наповнять легенi й розкошуватимуть терпкою насолодою простору.

Я вiв воякiв до оази, яку треба завоювати. Той, хто не розумiе людей, шукав би в оазi навiть релiгiю оази. Але тi, хто живе в оазi, не знають своеi оселi. Вiдкривати ii треба якраз серед ядучих пiскiв. Адже я навчив iх любовi до оази.

Я сказав воякам:

– Ви знайдете там запашну траву, пiсню фонтанiв i жiнок у довгих барвистих чадрах, переляканих, мов стадо проворних козуль, але нiжних на дотик i мов створених для полону…

Я казав iм:

– Вони гадають, нiби ненавидять вас, i, щоб вiдбитися вiд вас, застосують i зуби, й нiгтi.

Але, щоб приборкати iх, досить вашого голого кулака, який схопить за блакитнi кучерi кiс!

Я казав iм:

– Вам досить лагiдно застосувати свою силу, щоб затримати й зупинити iх. Тодi вони заплющать очi, щоб нехтувати вас, але ваше мовчання натисне на них, наче орлина тiнь.

Тодi нарештi вони розплющать очi, щоб бачити вас, а ви наповнити iх слiзьми.

Ви будете iхньою незмiрнiстю, – хiба зможуть вони забути вас?

І сказав воякам наприкiнцi, щоб сп’янити iх на дорозi до раю:

– Там ви побачите пальми й барвистих птахiв…Оаза вiддасться вам, бо це ви маете у своему серцi релiгiю оази, натомiсть тi, кого ви виженете звiдти, не гiднi ii.