Повне зібрання творів

Моя iмперiя розпадалася наче сама собою, бо, коли буря зламае кедровi гiлля, а самум обiтре його й вiн пiддасться пустелi, це не пiсок раптом збiльшив силу, а сам кедр уже зрiкся й вiдкрив свою браму варварам.

Коли спiвець спiвав, йому закидали, буцiмто вiн перебiльшуе своi почуття. Чи справдi патетика звучала фальшиво i ми немов належали до iншоi доби? Чи вiн сам здурiв, – запитували вояки, – вiд любовi, яку виспiвуе до кiз, баранiв, осель i гiр, що е тiльки окремими предметами? Чи вiн сам дурний вiд любовi, зверненоi до закрутiв рiчки, якiй не загрожують военнi небезпеки i яка не заслуговуе кровi? Чи правда, що самi спiвцi вiдчувають докори сумлiння, коли розповiдають примiтивнi казки дiтям, якi вже не такi легковiрнi…

Моi полководцi зi своею несхитною тупiстю прийшли докоряти менi за моiх спiвцiв.

«Вони фальшиво спiвають!» – стверджували вони. Але я розумiв iхню фальшиву ноту, бо вони вшановували мертвого Бога.

Тодi моi полководцi зi своею несхитною тупiстю запитали мене: «Чому нашi люди вже не хочуть воювати?» Немов запитали, вiдчувши сором за свое ремесло: «Чому вони вже не хочуть косити збiжжя?»

Але я змiнив запитання, що, отак поставлене, не вело нiкуди.

Адже йшлося не про ремесло. Я запитував себе в тишi своеi любовi: «Чому вони вже не хочуть умирати?» І моя мудрiсть шукала вiдповiдi.

Адже не вмирають анi задля баранiв, анi задля кiз, анi задля осель, анi задля гiр. Таж цi об’екти iснують, а нiхто задля них нiчим не жертвував. Проте вмирають, щоб урятувати невидимий вузол, який пов’язуе iх i обертае в маеток, в iмперiю, у знайоме обличчя, яке можна впiзнати.

Саме цiй едностi й вiддають себе, бо ii будуть навiть своею смертю. Смертю оплачують любов. Хто повiльно вiддавав свое життя в обмiн за добре зроблений вирiб, тривкiший за його життя, або за храм, що йде своiм шляхом у столiттях, той згоден i на смерть, якщо його очi вмiють вирiзнити палац iз розмаiття матерiалiв, якщо вiн заслiплений його величчю i прагне розчинитися в нiй. Адже його приймае щось бiльше вiд нього, а вiн вiддаеться своiй любовi.

Але як вони погодилися вiддати свое життя за вульгарнi iнтереси? Інтерес передусiм наказуе жити. А моi спiвцi пропонують моiм людям в обмiн на iхню жертву фальшиву монету.

Вряди-годи з’являеться який-небудь лжепророк, що поеднуе в собi кiлька представникiв свого цеху. І вiрнi, дарма що iх мало, пiдносяться духом i ладнi вмерти за свою вiру. Але iхня вiра нiчого не варта для iнших. І всi вiри протиставленi однi однiй.