Повне зібрання творів

Адже якщо войовник – не людина, а автомат i машина, щоб бити, в чому тодi полягае велич воiна: в такому випадку i вбачаю в ньому тiльки страхiтливий витвiр комахи. А якщо той, хто пестить жiнку, – лише смиренна худоба на своiй пiдстилцi, в чому тодi полягае велич кохання?

Я не знаю iншоi величi, крiм величi воiна, що кладе зброю й заколисуе дитину, i одруженого чоловiка, що йде на вiйну.

Не йдеться про урiвноваження однiеi iстини iншою iстиною, чогось слушного певноi митi iншою слушною рiччю. Йдеться про обидвi iстини, якi набувають значення тiльки спiльно.

Отже, ти кохаешся, як воiн, а воюеш, як коханець.

Але та, яку ти здобув задля своiх ночей, яка пiзнала лагiднiсть твого ложа, звертаеться до тебе, свого дива, i каже: «Хiба моi обiйми не нiжнi? Хiба в нашому будинку не прибрано? Хiба нашi вечори не щасливi? – Ти з усмiшкою погоджуешся з нею. – Тодi, – каже вона, – будь коло мене й пiдтримуй мене. Коли з’явиться бажання, тобi треба лише простягти руки, i я припаду до тебе завдяки простiй вазi свого тiла, як молоде помаранчеве дерево з рясними важкими плодами.

Адже там, десь далеко, ти живеш хижим життям, яке не вчить тебе пестощiв. А порухи твого серця, наче вода замуленоi криницi, вже не мають попереду анi простору, анi розвитку».

І справдi, пiд час своiх самотнiх ночей ти знав отi вiдчайдушнi пориви до тiеi або iншоi жiнки, чий образ спливав перед тобою, бо всi вони гарнiшали в тишi.

Ти вважаеш, нiби самотнiсть вiйни змусила тебе втратити дивовижну нагоду. А втiм, ти навчаешся любовi лише пiд час вiдпустки, вiдданоi коханню.

А синiм гiрським краевидом милуешся лише серед скель, що ведуть на гребiнь, а Бога навчаешся любити лише пiд час молитов, на якi вiн не вiдповiв. Адже тiльки те наповнить тебе без страху зуживання, що охопить тебе, як минуть днi, завершиться твiй час i тобi нарештi дозволять, скiнчивши розвиватися, просто бути.

Звичайно, можна пiддатися й пожалiти жiнку, що звертае свiй заклик серед марноi ночi i вважае, нiби час минае даремно, позбавляючи ii належних iй скарбiв.

Тебе може непокоiти це прагнення любовi без любовi, бо ти забув, що любов за своею сутнiстю – це лише прагнення любовi, як добре знають танцiвники й танцiвницi, що творять свiй вiрш iз дотикiв, тодi як насправдi могли б злитись у поеднаннi.

А я тобi кажу, що значення мае тiльки змарнована нагода. Нiжнiсть, яка проникае крiзь в’язничнi мури, – оце, мабуть, i е велика нiжнiсть. Молитва плiдна тiею мiрою, якою Бог не вiдповiдае на неi.