Повне зібрання творів

Повне зiбрання творiв

Антуан де Сент-Екзюперi

Зарубiжнi авторськi зiбрання

Збiрка творiв Антуана де Сент-Екзюперi – видатного французького письменника, людини яскравоi, дивовижноi i воiстину героiчноi долi. Багато творiв автора «Маленького принца» давно завоювали любов читачiв. «Земля людей» – найвiдомiший пiсля «Маленького принца» твiр, збiрка епiзодiв з життя автора, спогадiв, роздумiв про людей, iхню працю, що перетворюе землю, iх стосунки, думки та цивiлiзацiю. У 1939 роцi твiр вiдзначено Великою премiею роману Французькоi академii.

До книжки також увiйшов роман «Военний пiлот» та повiсть «Нiчний полiт». Роман «Цитадель» – це спроба опанування свiту розумом, не марна, але безрезультатна, бо свiт для свого осягання потребуе iнструменту, набагато тоншого за розум. Це головна книга життя письменника, що дозволяе гiдно оцiнити масштаб його фiлософськоi спадщини.

Антуан де Сент-Екзюперi

Повне зiбрання творiв

Маленький принц

Присвячую Леоновi Верту[1 - Переклад iз французькоi Петра ТаращукаПерекладено за виданням: Antoine de Saint-Exupеry.

Le Petit Prince. – 1943.]

Я перепрошую дiтей за присвяту цiеi книжки дорослому чоловiковi. Я маю поважне виправдання: цей дорослий – мiй найщирiший приятель у свiтi. Я маю i друге виправдання: вiн здатний розумiти все, навiть дитячi книжки. Я маю ще й трете виправдання: вiн живе у Францii, де голодуе i мерзне. Тому вiн потребуе розради. Якщо цих усiх виправдань не досить, я хочу присвятити цю книжку дитинi, якою колись був той дорослий.

Усi дорослi спершу були дiтьми. (Але мало хто з них пам’ятае про це). Тож я виправляю свою присвяту:

Присвячую Леоновi Верту, коли вiн був хлопчиком

Роздiл I

У шiсть рокiв у книжцi про пралiс, яка мала назву «Невигаданi пригоди», я побачив одного разу чудовий малюнок. Вiн зображував змiя боа, що ковтав якогось хижака. Ось копiя того малюнка.

У тiй книжцi писали: «Змii боа ковтають свою здобич цiлою, не жують ii.

Потiм боа не здатнi ворушитись i сплять пiвроку, поки перетравлять».

Тодi я багато думав про пригоди в джунглях i зрештою й сам намалював кольоровим олiвцем свiй перший малюнок. Мiй малюнок номер 1. Вiн був отакий:

Я показав свiй шедевр дорослим i запитав, чи страшно iм вiд малюнка.

«Чому вiд капелюха мае бути страшно?» – здивувались вони.

Але ж на моему малюнку був не капелюх. Малюнок зображував змiя боа, що перетравлював слона.