Історія цивілізації. Україна. Том 1. Від кіммерійців до Русі (Х ст. до н. е. – ІХ ст.)

Про це свiдчить зменшення на заходi кiлькостi кiммерiйських поховань iз пiвнiчним та пiвденним орiентуванням, типовим для кiммерiйцiв Закубання. За таких умов торгiвлю з Пiвнiчним Кавказом пiд свiй контроль могли взяти кiммерiйськi об’еднання Нижнього Подоння, з якими було вигiдно пiдтримувати тiснi зв’язки кiммерiйцям степовоi Украiни. Однак у серединi VIII ст. до н. е. настав новий пiк посухи в степах, пiсля якого поступово почалося зволоження. Максимум такоi посухи припав на середину VII ст. до н. е. Саме тодi, коли кордони степу i лiсостепу наблизилися до сучасних.

Не можна виключати, що коливання клiмату сприяли новим значним змiнам у культурно-iсторичнiй ситуацii в межирiччi Днiпра i Дунаю. Так, у лiсостеповому Поднiстров’i наприкiнцi першоi половини VIII ст. до н. е. iз заходу прийшло нове фракiйське населення. Імовiрно, воно стало витiсняти мiсцевих жителiв i поступово у другiй половинi VIII ст. до н. е. асимiлювало iх. На схiд, у лiсостеповому Днiпровському Правобережжi близько сере дини VIII ст до н.

 е. сформувалося нове могутне племiнне об’еднання, можливо, поповнене групами населення, витiсненого на схiд фракiйцями.

Погiршення умов проживання в степу значний прояв мало у межирiччi Днiпра i Дона. Кiммерiйцi, чиi зв’язки з жителями лiсостепу i ранiше були досить тiсними, знову звернулися саме до них по допомогу. У другiй половинi VIII ст. до н. е. особливо помiтно скоротилася чисельнiсть «чорногорiвських» поховань, якi тепер бiльш рiвномiрно розподiлилися за шiстьма територiальними пдгрупами степовоi смуги.

Саме тодi зросла кiлькiсть степових «новочеркаських» поховань, локалiзованих у Поднiпров’i, Побужжi та Дунайсько-Днiстровському межирiччi. Пiд час перiоду аридизацii серед кiммерiйських племен найбiльш сприятливi умови для проживання мала Передкавказька група. Якщо населення Пiвнiчного Причорномор’я знайшло вихiд з екологiчноi кризи у спiвiснуваннi з населенням лiсостепу, то у Передкавказзi була iнша ситуацiя. Тут, як i на територii Украiни, iснували певнi вiдносини з мiсцевим населенням передгiр’iв.

Однак чергова посуха вдарила по всiх: вiд осушення клiмату постраждали пасовища як кочовикiв, так i осiлого населення. Викликана цими чинниками економiчна криза спонукала частину жителiв Пiвнiчного Кавказу до грабiжницьких походiв до казково багатоi (за мiрками синiв степу) Передньоi Азii, яка перебувала пiд управлiнням царiв могутньоi Ассирii.

Саме з часiв тих походiв другоi половини VIII ст. до н. е.