Історія цивілізації. Україна. Том 1. Від кіммерійців до Русі (Х ст. до н. е. – ІХ ст.)

Так званi iндо-скiфи створили свою державу на пiвночi пiвострова Індостан, яка охоплювала прилеглi райони сучасних Пакистану, Афганiстану.

Легенда Геродота про появу скiфiв у Пiвнiчному Причорномор’i розповiдае про битву кiммерiйських вождiв мiж собою, оскiльки народ схилився до вiдступу в iншi краi, а не вiйни. Царi не змогли змусити простий люд воювати, однак вирiшили загинути, а не вiдступати. Частина кiммерiйцiв вiдступила у дальнi степовi та лiсостеповi райони Украiни, де вони могли розраховувати на пiдтримку мiсцевого населення, з яким iх пов’язували тiснi i тривалi контакти, а також за Дунай на територiю фракiйцiв i трерiв.

Пiсля ряду зiткнень прибульцiв iз мiсцевим населенням настав перiод встановлення мирних взаемин. Скiфи зайняли бiльшу частину Пiвнiчного Кавказу i разом з кiммерiйцями стали брати участь у передньоазiйських походах. За ассирiйськими джерелами близько 675/674 р. до н. е. вiйськового загону скiфiв-шкуза пiд проводом Ішпакая, що дiяв у Переднiй Азii, можна припустити, що частина першоi хвилi скiфiв осiла в Передкавказзi.

Ймовiрно, пiсля низки зiткнень iз мiсцевим кiммерiйським i кобанським населенням, а також руйнування поселень тривав перiод встановлення мирних взаемин. Цiлком ймовiрно, скiфи зайняли бiльшу частину Передкавказзя i разом iз кiммерiйцями стали брати участь в передньозiйських походах.

У 70-тi рр. VII ст. до н. е. з’являеться друга хвиля скiфiв, яка остаточно витiсняе кiммерiйцiв iз Пiвнiчного Кавказу. Та ж сама хвиля докотилася i до Пiвнiчного Причорномор’я, включно до лiсостепових районiв.

Зiткнення мiж скiфами i кiммерiйцями мали мiсце i на територii Стародавнього Сходу. Можливо, саме военним конфлiктом кочiвникiв у степах Схiдноi Європи пояснюеться поляризацiя полiтичних iнтересiв кiммерiйцiв i скiфiв у Переднiй Азii. Крiм цього, близько 672 р. до н. е. ассирiйцi прагнуть посварити мiж собою союзникiв стосовно антиассирiйськоi коалiцii. З цiею метою Ассирiя розпочала переговори з кожним iз вождiв кочовикiв. Звичайно, спроби Асархаддона знайшли благодатний грунт не у середовищi мiсцевих антиассирiйських сил, а у недавнiх прибульцiв – скiфiв.

Боротьба з Ассирiею за кiлька рокiв перебування в Переднiй Азii не встигла стати мiцною i, головне, вигiдною традицiею новоi хвилi кочiвникiв. Навпаки, скiфи на своему досвiдi зазнали, що Ассирiя ще зберiгае колишню славу «лiгва лева» i мае сили для вiдчутних ударiв у бiк противникiв. Приклад вiйська скiфського вождя Ішпакая, який зазнав поразки близько 675 р.