Історія цивілізації. Україна. Том 1. Від кіммерійців до Русі (Х ст. до н. е. – ІХ ст.)

Тобто феномен виникнення скiфських городищ мае не лише спiльну хронологiчну позицiю, а й етнiчнi характеристики.

Загалом на зламi бронзовоi i залiзноi доби в Центральнiй i Захiднiй Європi вiдбуваеться активне будiвництво рiзного роду захисних споруд навколо поселень i священних мiсць. Рiзна культурна приналежнiсть европейських пам’яток репрезентуе зокрема й рiзнi традицii будiвництва, тобто впорядкування життевого простору того чи iншого племенi. Культури полiв поховань i пам’ятки, пов’язанi iз лужицькими старожитностями захищають не лише свiй сакральний простiр, а й увесь життевий простiр.

Племена культур схiдного або фракiйського гальштату захищають переважно священнi мiсця, якi в часи небезпеки слугують схованками для мешканцiв навколишнiх поселень. Власне, такий самий спосiб укрiплення поселень вiдбуваеться водночас i на пiвднi Європи, тiльки бiльш системно, iз врахуванням досвiду попереднiх культур, в фiналi якого ми вже бачимо архiтектуру античного полiса i дотепер актуальний iдеальний план Гiпподамова мiста.

Життя племен Центрально-Схiдноi Європи не могло вiдбуватися вiдiрвано вiд основного ареалу европейських культур, тут також починають виникати укрiпленi поселення.

Лiсостеповi городища витягнулися майже суцiльною смугою по пiвдню цiеi зони вiд Днiстра до лiвобережних приток Днiпра. Переважна бiльшiсть городищ цiеi смуги виникла ще в перiод раннього гальштату. Деякi з них мають i чорнолiськi нижнi шари, i ранньоскiфськi верхнi, що маркуються наявнiстю античних iмпортiв.

Невелика частина городищ цiеi смуги мае тiльки скiфськi шари. Такi городища ще називають городищами гiгантами, вони часто об’еднують кiлька поселень за спiльними укрiпленнями, виникнення таких городищ припадае на VI–V ст. до н. е.

Проте варто також згадати пiвнiчну лiнiю городищ скiфського часу, розташовану на межi лiсу i лiсостепу. Примiтно, що цi пам’ятки загалом виникли в VIІ ст. до н. е., iх система укрiплень подiбна до скiфських городищ-гiгантiв пiвденноi лiнii, що з’явилися трохи згодом.

Так само типологiчно подiбним е матерiал iз скiфських шарiв цих пам’яток включно iз керамiчним комплексом.

Розглянемо групи городищ. Найзахiднiша – непоротiвська група на Середньому Днiстрi, найбiльшi – Непоротiвське, Комарiвське, Днiстровське i Рудковецьке городища. Щоправда, рiвень вивчення цих пам’яток неоднаковий, iнодi дослiдники Комарiвське i Днiстровське городища називають поселеннями.