На нашем сайте вы можете читать онлайн «Визволення. Роман мілин». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Визволення. Роман мілин

Автор
Дата выхода
03 сентября 2020
Краткое содержание книги Визволення. Роман мілин, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Визволення. Роман мілин. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Джозеф Конрад) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман «Визволення» – найбільший і найкращий із романів Джозефа Конрада, над яким він працював майже двадцять років. У ньому він розповідає про тяжке життя індонезійського народу, що веде жорстоку боротьбу з колонізаторами.
Далеко на сході між глибинами двох океанів загубилися великі й малі острови, населені вільними нечисленними малайськими племенами. Капітан Лінгард, один із небагатьох, хто відвідував ці місця, давно замислив дуже важливу справу. І хто б міг подумати, що йому на заваді стане беззахисна яхта, яка сіла на мілину в цих маловідомих місцях, а її господар вперто відмовляється від допомоги Лінгарда. На цій яхті капітан знайомиться з чарівною молодою жінкою… його чекають таємничі й небезпечні пригоди, любов і втрати.
Визволення. Роман мілин читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Визволення. Роман мілин без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Чого ти хочеш?
– Перш за все, бажаю тобi довго жити, – вiдповiв Лiнгард, швидко нахилившись до його блискучих очей, – крiм того – твоеi допомоги.
VII
Тихий шепiт ще довго вчувався капiтановi, коли ватажок пiшов. Вислухавши все, що сказав йому Лiнгард, Белараб розкрив йому свое серце. Вiн розповiв про свое юнацтво, прожите в жорстоких i фанатичних вiйнах, про бойовища в горах, тяжкi походи, про свою безмежну вiру в народ i невгасиму зненависть до загарбникiв. Зорi сяяли скрiзь прочиненi дверi, а вiн шепотiв про незламну мужнiсть народу, про поразки i втечi, про днi вiдчаю й ночi безсоння, про знищення дiтей i жiнок, яких убивали перед тим, як iти на смертний бiй.
– Я бачив усе це ще за юнацтва, – сказав вiн тихо. Голос його тремтiв. Белараб змовк, i вони почули зiтхання заснулого вартового, що, пiдiбгавши ноги, схилився головою на колiна.
– Серед нас був, – почав знову Белараб, – один бiлий, що зостався з нами до кiнця. Вiн був вiрний, дужий, вiдважний i мудрий. Видатною людиною був вiн.
Виснажений i сивий Йоргенсон, що позичав п’ять доларiв на iжу своiй старiй, майнув раптом у Лiнгардовiй уявi.
– Схожий вiн був на тебе, – провадив далi Белараб. – Ми втiкали i прибули сюди його кораблем. Вiдлюдно тут було. Лiс стелився до самоi води, трава сягала голови найвищоi людини. Телал, мiй батько, помер iз туги. Нас небагато було, i ми тут мало не пропали з тривоги та смутку! І нiхто з ворогiв не знав, де ми дiлися.
Вiн поволi пiдносив i знижував тон, розповiдаючи про те, як люди його втратили надiю й хотiли вмерти, б’ючись iз кораблями, що йдуть iз заходу, як вiн заставив iх воювати з колючими кущами, височенною травою й велетенськими деревами. Спершись на лiкоть, Лiнгард уявляв собi широкi лани, що мирно спали в неосяжному сяйвi зiрок; цей спокiйний невидимий оповiдач, що створив усе це й заклав пiдвалини нового життя, набирав у його очах великоi ваги, робився втiленням справжньоi сили, могутньоi й невмирущоi.
– Навiть i тепер життя мое в небезпецi, так наче я ворог iм, – сумно казав Белараб. – Та очi не вбивають, а прокльони безсилi, бо iнакше голландцi не гладшали б, жируючи на наших ланах, i я теж не жив би. Чи розумiеш ти? Чи бачив ти людей, що бились у старi часи? Вони не забули тих вiйн, хоч я дав iм нову краiну, спокiйне серце й сите черево. Я самотнiй серед них. А вони в темрявi проклинають мое iм’я, бо не можуть забути.











