Визволення. Роман мілин

Визволення. Роман мiлин

Joseph Conrad

Зарубiжнi авторськi зiбрання

Роман «Визволення» – найбiльший i найкращий iз романiв Джозефа Конрада, над яким вiн працював майже двадцять рокiв. У ньому вiн розповiдае про тяжке життя iндонезiйського народу, що веде жорстоку боротьбу з колонiзаторами. Далеко на сходi мiж глибинами двох океанiв загубилися великi й малi острови, населенi вiльними нечисленними малайськими племенами. Капiтан Лiнгард, один iз небагатьох, хто вiдвiдував цi мiсця, давно замислив дуже важливу справу.

І хто б мiг подумати, що йому на завадi стане беззахисна яхта, яка сiла на мiлину в цих маловiдомих мiсцях, а ii господар вперто вiдмовляеться вiд допомоги Лiнгарда. На цiй яхтi капiтан знайомиться з чарiвною молодою жiнкою… його чекають таемничi й небезпечнi пригоди, любов i втрати.

Джозеф Конрад

Визволення. Роман мiлин

© О. А. Гугалова-Мешкова, художне оформлення, 2020

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2019

* * *

Частина перша

Людина й бриг

Низькi береги, що пiняться й шумують навколо тисяч великих i малих островiв Малайського Архiпелагу, вiками були ареною великих подiй.

Ця краiна ще й тепер не втратила всiеi таемничостi й романтики свого минулого. Здобуваючи ii, чотири нацii виявили властивi iм вади та достойностi. Однак народ цих островiв, що мужньо бився з iспанцями, португальцями, голландцями й англiйцями аж нiяк не змiнився пiсля неминучоi поразки. Вiн зберiг до цього часу любов до волi, вiдданiсть своiм ватажкам, послiдовнiсть у приязнi й зненавистi, всi своi добрi й хибнi властивостi. Його батькiвщину, землю й воду (бо море так само було його батькiвщиною, як i земля численних островiв) захопила европейська раса, опираючись на велику силу меча та кропила. Незабаром цивiлiзацiя знищить навiть слiди тих кривавих змагань. Звитяжнi бiлi мандрiвники, що спiвчували тубiльцям, не лишили по собi нащадкiв, бо свiтовi iдеали змiнювалися надто швидко. Все ж i цього столiття вони мали багатьох наслiдувачiв. Навiть тепер ми бачили одного з них – смiливого мандрiвника, вiдданого своiм пориванням, людину високого розуму й чистого серця, що заклав пiдвалини багатоi держави на iдеях рiвностi й справедливостi. По-лицарському визнавши вимоги переможених, вiн сам був безкорисливий лицар щастя. Нагородою за його високi поривання е та шаноба, з якою чужий народ береже спогади про нього. За життя його не розумiли й ганьбили, але слава вчинкiв виправдала чистоту його намiрiв. Тепер вiн належить iсторii.