Цент на двох

Компанiя з чотирьох людей стала настiльки буйною, що метрдотель пiдiйшов до них, щоб iх вгамувати. Каролiна сперечалася з метрдотелем пiдвищеним тоном, ii молодий та мелодичний голос був таким гарним, що здавалося, весь ресторан буде слухати тiльки ii – цiлий ресторан, окрiм Олiвii Мастерс, яку повнiстю поглинула ii нова таемниця.

– Як справи? – казала Каролiна. Це ж треба, мабуть, найкрасивiший метрдотель у неволi. Занадто шумно? Дуже прикро. Щось iз цим треба зробити. Джеральд, – звернулася вона до чоловiка праворуч, – метрдотель каже, що занадто багато шуму.

Звертаеться до нас, щоб це припинилося. Що менi сказати?

– Тс-с, – вiдповiв Джеральд зi смiхом, – тс-с!

І Мерлiн почув, як вiн додав трохи тихiше:

– Буржуазiя буде вся переполохана. Це ж мiсце, де клерки вчать французьку.

Каролiна випросталась з раптовою тривогою.

– Де тут клерки? – закричала вона. – Покажiть менi клерка!

Це, здавалося, дуже звеселило вечiрку, бо всi вони, включаючи Каролiну, спалахнули вiд смiху.

Пiсля останнього сумлiнного, але вiдчайдушного нарiкання метрдотель по-гальськи знизав плечима i вiдiйшов вiд них.

Як всi знають, ресторан Пульпата мае незмiнну респектабельнiсть табльдота. Це не мiсце для веселощiв в загальноприйнятому розумiннi. Вiдвiдувач приходить, п’е червоне вино, розмовляе, можливо трохи бiльше i трохи голоснiше, нiж зазвичай, пiд низькими, задимленими стелями, а потiм йде додому.

Ресторан закриваеться о дев’ятiй тридцять, точно, як годинник; полiцейському виплачують зароблене i видають додаткову пляшку вина «для мiсiс», гардеробниця передае чайовi в загальну касу, а потiм темрява ховае маленькi круглi столи з-пiд погляду життя. Але сьогоднi ввечерi у Пульпата було незвичне схвилювання – схвилювання, якого досi не траплялося. Дiвчина з рудим, фiолетового вiдтiнку волоссям, вскочила на стiл i почала танцювати на ньому.

– Sacre nom de Dieu! Злiзьте звiдти! – закричав метрдотель. – Припинiть музику!

Але музиканти вже грали так голосно, що вони цiлком мали право удати, що не чують його наказу; колись вони самi були молодими, тому вони грали голоснiше i веселiше, нiж будь-коли, а Каролiна танцювала грацiозно i бадьоро. Їi рожева зi складками сукня кружляла навколо неi, ii гнучкi руки кружляли у плавних жестах у наповненому димом повiтрi.