Маленькі жінки

– Das ist gut! Die Engelkinder![9 - Das ist gut! Die Engel-kinder! – (нiм.) Яка смакота! Дiвчата-янголята!] – прицмокуючи, раз у раз повторювала малеча, наминаючи гречану кашу з хлiбом i насолоджуючись теплом вогнища, яке весело потрiскувало у камiнi.

Сестер ще нiколи нiхто не називав дiвчатами-янголятами, i це було iм дуже приемно. Особливо радiла Джо, якiй вiд народження дiставалися не iнакше як всякi хлопчачi комiчнi прiзвиська на кшталт «Санчо».[10 - Санчо Панса, зброеносець Дон Кiхота – комiчний персонаж у сатиричному романi iспанського письменника Мiгеля де Сервантеса «Дон Кiхот» (том I – 1605 р.

, том II – 1615 р.).] Це був воiстину прекрасний снiданок, хоча дiвчатам не дiсталося i крихти. І нехай животи iх бурчали вiд голоду всю дорогу, поки вони йшли додому, у всьому мiстi було не знайти бiльш радiсних i задоволених дiтей, нiж цi четверо маленьких дiвчаток, якi вiддали свiй снiданок i задовольнилися того рiздвяного ранку лише хлiбом i молоком.

– Мабуть, у цьому i полягае суть виразу «Любити свого ближнього як самого себе».

Що ж, робити добро iншим людям дiйсно приемно, – сказала Мег, розкладаючи з сестрами подарунки у вiтальнi, поки iхня мати збирала нагорi одяг для бiдолашного сiмейства Гуммель, яке вони вiдвiдували вранцi.

Це були невеликi скромнi пакуночки, але кожен з них був наповнений чистою дитячою любов'ю, а висока ваза з червоними трояндами, пишними бiлими хризантемами i виноградними лозами надавала елегантностi та урочистостi святковому столу.

– Йде, йде! Давай, Бет, починай грати! А ти, Емi, вiдчини перед мамою дверi! Тричi «Слава!» нашiй Мармi! – вигукнула Джо, високо пiдстрибуючи.

Бет зiграла свiй найвеселiший марш, Емi з реверансом вiдчинила дверi, а Мег, взявши мати пiд руку, провела ii до почесного мiсця на чолi столу. Мiсiс Марч була одночасно здивована та зворушена. В ii очах стояли сльози, але це були сльози радостi, i вона з посмiшкою розглядала подарунки i читала вiтальнi листiвки вiд доньок.

Вона вiдразу одягла новi капцi, поклала носовичок до кишенi, окропивши його парфумами вiд Емi, троянду вона причепила шпилькою до грудей, а гарнi рукавички були проголошенi «надзвичайно слушним подарунком».

Потiм були смiх, поцiлунки та обiйми – саме в цьому i полягае краса домашнiх свят, вони такi щирi та душевнi, що ти потiм ще довго згадуеш iх з теплом у серцi. Але веселощi веселощами, а справи самi себе не зроблять.