Маленькі жінки

Дiвчата називали iх «муфточками», тому що справжнiх муфт у них не було, а гарячi пироги чудово зiгрiвали iхнi руки, коли вони йшли зранку на роботу у цi холоднi та мрячнi днi. В якому б поганому настроi не була Ганна, вона нiколи не забувала спекти пирiг для Мег i Джо, бо iх шлях на роботу був довгим, та й пообiдати вдома бiдолахи не могли, бо рiдко коли поверталися додому ранiше другоi години.

– Кажуть, що коти лiкують i забирають бiль, тож пригорнися до своiх кошенят мiцнiше i приголуб iх, Бет. До побачення, Мармi.

Нехай сьогоднi вранцi ми були справжнiми фурiями, але коли ми повернемося додому, обiцяю, будемо янголятами, як зазвичай. Все, пiшли, Мег! – i Джо вiдчинила вхiднi дверi, подумавши про себе, що iх «похiд паломникiв» розпочався не дуже гладко.

Перш нiж повернути за рiг, сестри озирнулися – це вже стало традицiею – як i завжди, у вiкнi вони побачили матiр, яка посмiхалася i махала iм рукою. Інакше i бути не могло, адже в якому б поганому настроi вони не виходили з дому, усмiхнене обличчя неньки завжди зiгрiвало iх душi i наповнювало серце радiстю.

– Було б правильнiше, якби Мармi пригрозила нам кулаком замiсть того, щоб надсилати повiтрянi поцiлунки, адже поводилися ми вранцi не iнакше як по-свинськи. Інодi ми буваемо просто нестерпною юрбою примхливих дiвчисьок, – вигукнула Джо. Їй було соромно за свою поведiнку i поведiнку сестер, тож те, що iм з Мег доводилося зараз йти по сльотi, а iхнi обличчя обдував холодний колючий вiтер, здавалося справедливим покаранням за ранкове свавiлля.

– Не використовуй такi жахливi слова, – сказала Мег, з головою занурившись у теплу хустку.

– Я люблю сильнi слiвця, бо вони якнайкраще передають саму суть, – вiдповiла Джо, вчасно встигнувши схопити свого капелюха, який з поривом вiтру вже збирався полетiти у невiдомому напрямку.

– Себе називай як хочеш, але я не свиня i не примхливе дiвчисько, тож я не хочу, щоб мене так називали.

– Ти – розбещене дiвчисько, Мег, i думаю, що причина твого сьогоднiшнього кепського настрою полягае в тому, що ти скаженiеш, бо не можеш жити у розкошi.

Але почекай ще трошки, я зароблю купу грошей i буду возити тебе на екiпажах, годувати морозивом, засиплю прекрасними букетами i куплю тобi цiлу купу модних туфель на високих пiдборах, щоб ти могла танцювати з рудоволосими юнаками.

– Ну ти i дурко, Джо, iнодi як скажеш! – Мег розсмiялася, i, як не дивно, ця нiсенiтниця пiдняла iй настрiй.

– От радiй, що я така, а то б йшли зараз удвох, як у воду опущенi.