Маленькі жінки

Далi все пiшло, як по маслу – дон Педро кинув виклик свiтовi, прочитавши емоцiйний монолог на двi сторiнки без единоi паузи; вiдьма Агар вимовила жахливе заклинання над своiм котлом з киплячими жабами; Родрiго мужньо розiрвав кайдани, а Г'юго, отруений миш'яком, вмирав в агонii, вигукнувши перед смертю зловiсне: «Ха-ха!»

– Це найкраще, що ми коли-небудь ставили, – сказала Мег, коли мертвий лиходiй пiдвiвся, потираючи забитий лiкоть.

– І як тобi вдаеться писати i ставити такi чудовi п'еси, Джо? Ти просто другий Шекспiр! – вигукнула Бет, яка твердо вiрила, що ii сестри найобдарованiшi люди на свiтi.

– Ой, Шекспiр, скажеш таке, – скромно вiдповiла Джо. – Хоча «Прокляття вiдьми, або Романтична трагедiя» вийшла дiйсно непоганою, але я б хотiла спробувати поставити «Макбет», ось тiльки у нас немае люка для фееричноi появи Банко.[3 - Маеться на увазi люк в стелi, через який привид вбитого Банко може знову з'явитися на сценi в п'есi Шекспiра (акт 3, сцена 6).] Завжди хотiла поставити видовищну сцену вбивства.

«Що бачу я? Передо мною Кинджал! Рукiв'ям вiн лежить до мене»,[4 - Джо цитуе знаменитий «монолог про кинджал» Макбета (дiя 2, сцена 1), в якiй вiн готуеться вбити короля Дункана.] – протягнула Джо, закочуючи очi i хапаючись за повiтря, як це зазвичай робили виконавцi трагiчних ролей в театрi.

– Нi, це не кинджал, це вилка для хлiба, ось тiльки чому замiсть хлiба Бет смажить на вогнищi маминi капцi? Бет, мабуть, була вражена твоею грою! – вигукнула Мег, i репетицiя закiнчилася загальним вибухом смiху.

– Як добре, що вам весело, дiвчатка моi, – сказав голос у дверях, тож i актори, i аудиторiя зiрвалися зi своiх мiсць, щоб привiтати високу жiнку з добрими очима. На нiй був недорогий одяг, але виглядала вона воiстину благородно та вишукано, i сестри були впевненi, що пiд потертим сiрим плащем i немодним беретом ховаеться найкрасивiша та найелегантнiша жiнка на свiтi – iхня мати.

– Ну що, дорогенькi моi, як у вас пройшов день? У мене сьогоднi було так багато роботи, потрiбно було пiдготувати речi до вiдправки нашим солдатам, я навiть не встигла заскочити додому на обiд.

Хто-небудь заходив, Бет? Як ти себе почуваеш, Мег, як твоя застуда? Джо, ти виглядаеш якоюсь втомленою. Пiдiйди-но до мене, дитинко.

Продовжуючи по-материнськi розпитувати дочок про iх справи, мiсiс Марч зняла мокрi вiд снiгу речi, одягла теплi капцi i, вмостившись у м'яке крiсло, посадила Емi до себе на колiна, готуючись насолодитися щасливим залишком напруженого дня.