Бодай Будка

А от у Влянки е й коханий чоловiк, i двое чудових дiтей – Лiна й Казик, i це допомагае iй багато у чому, особливо зараз, коли вона лiкуеться вiд раку (я з приемним почуттям вiдзначила, що Влянка взяла другу порцiю риби).

А, ще одна моя прикмiтна риса. Я безтактна та простолiнiйна; i моя симпатiя, i моя жалiсть або б’ють палкою з-за вуха, або лiзуть нею в колеса. А ще я не маю честi, брешу, що на Берестейщинi корiннi мешканцi говорять украiнською i не розумiю, що таке полiтична доцiльнiсть – принаймнi менi доводилося таке про себе чути чи читати.

Ну i е в мене одна особливiсть, яку я сама не розумiю: час вiд часу я можу (вмiю) провалюватися в нори в часi. Але про це далiй.

А найуспiшнiша серед нас – звiсно, Ленка Зорницька, вона ж Зоряниця, вона ж Зоря-над-Бугом. Вона – бiзнесвумен, володiе ветеринарною клiнiкою «Доберман пiнчер» в Брестi. Працюе не покладаючи мiцних рук iз надзвичай довгими та гнучкими пальцями день i нiч, i гребе грошi лопатою. Їi чоловiк – другий чоловiк, на п’ятнадцять рокiв молодший за ii – душу за неi продав би – до недавнього часу.

Але недавно пiшов вiд неi до iншоi, молодшоi вдвое. А дорослi доньки вiд першого шлюбу, бодай, обожнюють маму. Вона моложава, лице без зморщок, а темний короткий iжачок – без единого сивого волоса. Енергii ii може позаздрити електромотор, i ККД цього мотора тiльки зростае з часом, хоча це й суперечить законам фiзики.

А ось мотор Оксанки – вона сидить напроти мене й намазуе зараз хлiб маслом – збоi давав, i немалi.

Це вiдбулося пiсля того, як ii спробувало завербувати КББ[29 - КББ – Комiтет безпеки Бiлорусi, вигадана авторкою органiзацiя.], шантажуючи тяжкою хворобою чоловiка, Сергiя, та пiсля загибелi Сергiя пiд час тiеi ж бурi, що розвалила нашу хату в Добратичах, вона змогла вiд них вiдбитися.

Для того, щоб вiте зрозумiли дальшi подii, важливо, щоб вiте знали про цю iсторiю. Викладу ii якнайяснiше. Постараюся. У нас в Бiлорусi вибори проходять так: голова виборчоi комiсii мае сфальсифiкувати результати.

От Оксанку i змушували це зробити, обiцяючи навзамiн надати необхiднi для чоловiка лiки, занадто дорогi, щоб iхня сiм’я могла iх набути сама… Оксанка свiй вибор зробила, але то вже не мало великого значення, бо Сергiй так чи так загинув…

Оксана непросто пережила цю iсторiю. Вона довго була в мiцнiй депресii. Майже цiлком апатична до всього, навiть до дiтей, з якимось дивним туманом в очах, таким густим, що деколи здавалося: у неi на очах бiльма.