Бодай Будка

] живемо, тим густiше розростаються нашi особистi кущi – i в кожноi вони цвiтуть все ж своiм цвiтом i своiм кольором, кожна з нас iз часом усе бiльше по-своему вiдчувае той самий час… Та й баба щось же мала на увазi, коли покидала свою хату тiльки сестрi, а не нам обом… Тому в ту минюту (так, так, минюту – саме так у нас говорять), коли ми, сидячи на ганку вiдновленоi хати в Добратичах, попивали з Ленкою Зорею-над-Бугом каву, я з увагою поставилася до ii повiдомлення, що залiзниця продае Будку.

Було так.

Я якраз доливала з кавника гарячу солодку чорну каву, коли з-за рогу хати вивернувся Степан Петрукiв – землемiр iз Прилука; людина буйноi веселостi та любовi до життя – з якимись своiми землемiрними приладами пiд боком – мусить[12 - Мусить (дiал.) – мабуть.], iшов або на завдання, або, мiркуючи по його стану – хутчiй, iз завдання. Побачивши нас, рiзко скривив траекторiю та пiдiйшов пiд плiт.

– Чу, сверкнуло красным светом, ветром дунуло с реки.

«Правый сектор, Правый сектор!» – зашептались мужики, – продекламував вiн нам замiсть вiтання, вiдсалютував своiм отим-о землемiрним якимось пристроем та пiшов собi далiй, до дороги. За кiлька секунд ми почули, як брязнули дверцi його машини, яку вiн, видно, покинув за корчем горiшника, там, де наша стара дорога ставала непроiзною, зашумiв мотор, i землемiр вiд’iхав.

Ось тодi-то, провiвши його поглядом, Ленка й сказала:

– А ты слышала, Алла, что Будка продается? Степку увидела, вспомнила.

Он рассказывал недавно, что обмерял там участок для оформления документов. Только кто ж ее купит? Возле самой железной дороги, ни удобств, ничего… Хотя, с другой стороны, место хорошее, чистое, поле, речка, лес рядом…

(Необхiдне пояснення. Так, Степан та Ленка, як i багато хто в нас тут, на Берестейщинi, говорять росiйською мовою. Для Ленки вона рiдна, ii мати з батьком приiхали до Берестя з Росii ще в шiстдесятих роках, як молодi спецiалiсти на електроламповий завод, а росiйська мова мого земляка та далекого родича Степана – наслiдок десятилiть масовоi русифiкацii та росiйськомовноi школи.

Правда, Ленка говорить зi мною украiнською, коли трохи вип’е i хоче покепкувати з моеi мовноi затятостi, а Степан – коли геть тверезий, i ми говоримо на серйознi теми. Зараз ситуацiя рiвненько протилежна.)

Я задумалася, оцiнюючи переваги та недолiки Будки.