Фауст

У мiру того як дiяльнiсть англiйських театральних гуртiв поступово згорталася, iхнi сюжети i театральнi прийоми переходили в нiмецький ляльковий театр. Там сюжет про доктора Фауста ще раз був спрощений, видовищно пiдсилений, заграв новими комiчними барвами i став ще бiльш моралiзаторським. У такому виглядi i познайомився майбутнiй поет з iсторiею бунтiвного доктора.

Оселившись у Веймарi, Гете не полишав роботи над твором, зачитував друзям уривки i навiть дозволив фрейлiнi Луiзi фон Гьохгаузен зробити з написаного копiю, яка випадково була знайдена в архiвi у 1887 роцi Цей твiр, що сам поет не призначав для друку, вченi назвали «Прафауст» («Urfaust»).

Непридатнiсть Фауста для серйозноi трагедii для багатьох була поза сумнiвом. Знаменитий дослiдник нiмецькоi давнини І. Я. Бодмер вважав: «Про цього пройдисвiта можна написати хiба що фарс». Що привабило юного Гете в цьому сюжетi? Зiставляючи мiж собою написанi в роки «штюрмерства» гiмн i драматичний начерк «Прометей», драму «Гец фон Берлiхiнген», роман «Страждання юного Вертера» i «Прафауста», неважко помiтити, що всi цi твори мають протестний характер i орiентуються на показ героiв, чия полiтична роль або приватне життя виключало будь-яку можливiсть для iхньоi суспiльноi значущостi чи моральноi взiрцевостi.

І зародилися вони в уявi штюрмера, налаштованого протестно, неконвенцiйно щодо сучасного йому лiтературного i громадського життя.

Гете хотiв показати життя знаменитого вiровiдступника Фауста так, щоб розбудити до нього спiвчуття, а для цього прагнув розкрити душу вченого не стiльки в наукових заняттях, скiльки у знайомiй самому поету приватнiй сферi, в коханнi до жiнки.

Але стiльки було написано про те, як нечестивий чорнокнижник викликав з небуття знаменитих красунь давнини i вiддавався з ними любострастю (серед них була знаменита грецька красуня Гелена, через яку почалася Троянська вiйна), що Гете у своему творi вирiшив зробити коханою мага звичайну городянку Маргариту, зовнi i духовно цiлком звичайну дiвчину, якiй вiн дав виклично юний вiк – 14 рокiв! І це до неi, у ii тенета, за планом диявола, мав потрапити досвiдчений спокусник, щоб назавжди загубити свою душу?!

У «Фаустi-1» iсторiя кохання Фауста i Маргарити займала три чвертi сцен.

Фауст у «штюрмерському» рукопису – молодий учений, яким i належало бути бентежнiй людинi новоi формацii. Уже в цьому поворотi сюжету ми вiдчуваемо неконвенцiйнiсть, елементи епатажу, приховану незгоду з лiтературною традицiею.