Фауст

Другий мiщанин

Люблю я над усе в недiлю а чи в свято

Послухати про вiйни та боi;

В Туреччинi, – десь е такi краi, —

Народи рiжуться завзято.

Стоiш собi iз кухлем край вiкна,

А по рiцi човни проходять рiвномiрно;

Так весело святковий день мина,

І йдеш додому тихо й мирно.

Третiй мiщанин

Еге ж, сусiде, й я за те,

Хай б'ються там собi на лихо,

Хай свiт перевертом iде,

Аби у нас було все тихо.

Стара баба

(до дiвчат-городянок)

Дiвчатонька! Ой любий макiв цвiт!

У вас не закохатись годi!

Бабуся стане вам в пригодi —

Чи ворожить, чи вилити пристрiт.

Дiвчина-городянка

Не йди, Агато, до староi вiдьми,

Не станем тут iз нею говорить ми;

Та, знаеш, в неi в новорiчну нiч

Я судженого бачила навiч.

Друга

Та i менi вона гадала,

Його в кришталi показала:

Вiйськовий, смiлий, гарний на виду, —

Шукаю скрiзь його, та хтозна, чи знайду.

Солдати

Крiпкii замки —

Мури зубчастi,

Пишнi дiвчата,

Ще й гордуватi —

Здобич солдата!

Красна в нас плата

За смiливий труд!

Завше ми радо

Йдем за трубою,

Як до утiхи,

Так i до бою.

Любо нам жити,

Мило нам битись,

Замки й дiвчата

Мусять скоритись.

Красна в нас плата

За смiливий труд!

Вiзьмуть солдати

Й далi iдуть.

Фауст i Вагнер.

Фауст

Вiд криги звiльнив закутi хвилi

Ясноi весни животворний зiр;

Полiв зеленiе весела шир;

Стара зима у лютi безсилiй

Втекла до схову суворих гiр

І посилае подеколи звiдти

Зернистого снiгу спiзнiлу стягу,

Що зникне вмить на зеленiм лугу,

Бо бiлого сонце не хоче терпiти;

Всюди буяе рiст i цвiтiння,

Все одягае барвне одiння,

І як немае квiток ще тут,

То iх замiнюе вбраний люд.

З гiрки цiеi обернися

І на мiсто подивися:

Як iз темрявих ворiт

Весело висипав люд, мов цвiт.

Сонце всiх iх радо вiта:

Це ж бо день воскресiння Христа,

Та й самi вони з мертвих встали,

Вийшли з тiсних, ядушних домiв,

Кинули темнi горища й пiдвали,

Стiни гнiтючi майстерень, цехiв,

Вирвались з вулиць щемких оков,

Із святобливого смерку церков —

Вийшли всi до свiтла ясного!

Глянь-бо, глянь, народу якого

Розiйшлось по садах, по полях,

А рiка тече розлого,

Вся в веселих, рухливих човнах.