Фауст

Таж нам вiдоме людське глузування

З високого всього,

З того, що в ньому не тямлять нiчого;

Осмiюють вони прекрасне все;

І ти туди ж, за ними, псе!

Та лихо менi! Я знову нудьгую,

В душi задоволення бiльше не чую…

Чом так швидко криниця висихае,

А мене знов спрага змагае?

Не раз таке було зi мною…

Та з цим ще можна позмагатись:

Нам треба вiрою пройнятись,

Премудрiстю понадземною,

Нам тiльки Вiдкриття з'ясуе свiт.

Вiдкрию Новий Заповiт,

Вiдкрию текст прадавнiй знову,

Заглиблю в нього пильний зiр

І цей священний первотвiр

Перекладу на милу рiдну мову.

(Розгортае книгу i лаштуеться перекладати).

Написано: «Було в починi Слово!»[24 - «Було в починi Слово!» – Фауст перекладае Євангелiе вiд Іоанна. Грецьке слово ????? мае значення «слово» i «першопричина, закон». Отже, Фауст приходить до думки, що першозаконом буття була «дiя» (die Tat). Звертае на себе увагу, що Фауст полемiзуе з Лютеровим перекладом цього мiсця в Бiблii.

Зберiгся переказ, що, коли Лютер перекладав Євангелiе, з'явився чорт, але богослiв кинув в нього чорнильницею. Лютер пишався тим, що, на вiдмiну вiд Фауста, встояв перед спокусами диявола.]

А може, переклав я зразу помилково?

Зависоко так слово цiнувать!

Інакше треба змiркувать,

Так внутрiшне чуття менi говорить.

Написано: «Була в починi Мисль!»

Цей перший вiрш як слiд осмисль,

Бо ще перо бiди тобi натворить.

Хiба ж то мисль i свiт i нас створила?

А може, так: «Була в починi Сила!»

Пишу – i сумнiв душу огорнув:

Я, мабуть, знову сутi не збагнув…

Та свiт свiнув – не зрадила надiя,

І я пишу: «Була в починi Дiя!»

Коли ти хочеш тут сидiти,

Пуделю, то годi вити

І скавулiти!

Менi в роботi заважаеш,

Господаря так зневажаеш!

Хоч менi з кiмнати

Прийдеться тiкати,

Хоч гостю покажу порiг:

Бiжи туди, звiдкiль прибiг!

Та що це? Що я бачу?

Чи я притомнiсть трачу?

Чи це не сон, чи не мара?

Собаку щось мов розпира —

Росте, росте, як та гора,

Втрачае подобу собачу!

Так ось кого я пригостив!

Немов страшенний бегемот,

Вiн блимнув оком, роззявив рот.

Ну що ж! Бог милостив!

Пекельне кодло розженем

Ми Соломоновим ключем!

Духи

(в коридорi)

Одного уже зловили —

Обережно, браття миле!

Як в капкан хитрий лис,

Втрапив в пастку хижий бiс.