По той бік принципу задоволення. Я і Воно

По той бiк принципу задоволення. Я i Воно

Зiгмунд Фройд

Уявлення Фройда про свiдоме i несвiдоме, про сублiмацii, про динамiчну психiчну структуру особистостi i мотиви людськоi поведiнки, про значення дитячого емоцiйного досвiду в душевному життi дорослого, знайшли широке поширення в сучаснiй культурi а також клiнiчнiй практицi. Зигмунд Фройд висунув власну теорiю. Суть ii полягала в тому, що, народившись, людина починае пiдсвiдомо готувати себе до смертi. І це стало ядром «фiрмового» психоаналiзу вiд Фройда. У цьому виданнi представленi роботи, якi вважаються кульмiнацiею теоретичного аналiзу Фройда: «По той бiк принципу задоволення» та «Я i Воно».

Зигмунд Фройд

ПО ТОЙ БІК ПРИНЦИПУ ЗАДОВОЛЕННЯ

Я І ВОНО

ПО ТОЙ БІК ПРИНЦИПУ ЗАДОВОЛЕННЯ

І

У психоаналiтичнiй теорii ми без вагань обираемо положення, згiдно з яким дiяльнiсть психiчних процесiв автоматично регулюеться принципом задоволення (Lustprinzip), щоразу збуджуючись через пов’язану з незадоволенням напруженiсть i згодом обираючи напрям, що в кiнцевому пiдсумку збiгаеться зi зменшенням цiеi напруженостi, iнакше кажучи, з усуненням незадоволення (Unlust) чи отриманням задоволення (Lust).

Якщо ми розглядатимемо дослiджуванi нами процеси у поеднаннi з таким характером iхньоi дiяльностi, то ми тим самим долучаемо до нашоi роботи «економiчнi» погляди. Ми вважаемо, що теорiя, котра крiм топiчного й динамiчного аспекту враховуе ще й економiчний, е найдосконалiшою з-помiж тих, що iснують у наш час, i заслуговуе називатися метапсихологiчною.

Разом iз тим, для нас цiлком неважливо те, як близько iз залученням «принципу задоволення» ми наблизилися чи приедналися до якоiсь певноi, iсторично обгрунтованоi фiлософськоi системи. До таких спекулятивних положень ми наближаемося через опис i облiк фактiв, що зустрiчаються в нашiй галузi протягом щоденних спостережень. Прiоритет i оригiнальнiсть не е метою психоаналiтичноi роботи, i явища, котрi призвели до утвердження цього принципу, такi очевиднi, що майже неможливо iх не помiтити.

Навпаки, ми були б дуже вдячнi тiй фiлософськiй чи психологiчнiй теорii, котра змогла б нам розтлумачити значення того iмперативного характеру, що його мають для нас почуття задоволення чи незадоволення.

На жаль, нам не пропонують нiчого прийнятного в цьому сенсi. Це найтемнiша й найнедосяжнiша сфера психiчного життя, i якщо для нас геть неможливо оминути ii цiлком, то, на мою думку, найвiльнiше припущення буде найкращим.