Сагайдачний

Пiд час снiданку поучував кульчичан Плескач, як iм на замку поводитися, коли стануть перед князем, коли i як говорити.

– Ви мусите перевдягтися по-святочному, особливо ви, батьку. Коли у вас нема вiдповiдноi одежi, то я вам визичу.

– У нас е своя одежа в скриньцi.

– Що у вас одежа е, то я це знаю, лише я гадав, що в дорогу не брали. Отож iдiть собi до отсеi кiмнати i перевдягнiться. З чоботами треба теж порядок зробити, бо княжий помiст не терпить анi пороху, анi болота. А як прийдете перед лице князя, то треба вiд порога низько, у пояс, вклонитися i нiчого не вiдзиватися, поки князь перший не заговорить.

Вiдповiдати лише те, про що його милiсть буде питати. Тепер iдiть, бо нам на замок буде пора.

Плескач прикликав з робiтнi хлопця, щоб iм послужив.

Кульчичане принесли свою скриньчину, повмивались, перевдяглись у своi синi капоти i причепурились.

Плескач оглянув iх вiд нiг до голови i заявив, що на замок сам iх поведе.

– Там мiй сестрiнок у княжих гайдуках служить, вiн уже сам решту заорудуе, щоб вас перед лице князя пустили, а ви, хлопцi, пам'ятайте, щоб не залякались та не поплутались, як його милiсть до вас заговорить.

Таких селюхiв, як нашi кульчичане, оце поучення не конче пiдбадьорило. Вони почували себе нiяково. Перед таким великим паном можна поплутатись, зробити або сказати щось не до ладу, князевi не подобатись, а тодi шкода було такий далекий свiт iхати. Але вороття вже не було, i треба було йти.

От коли б тут був дiдусь Грицько, то вони всi йшли б смiло. Аж стара Плескачиха на тi упiмнення i науки не втерпiла, щоб не завважити:

– Господи святий! Та чого ти людей так лякаеш? Та ж наш князь не вовк, хоч би й нiчого не говорили, то сам лист владичий за них говорити буде.

Пiшли в замок. По дорозi вступив Степан Жмайло до найближчого голяра.

З мiста вела на замок вулиця Замкова, найкраща в цiлiм Острозi. Тут були найгарнiшi доми. Тут стояла Острозька вища школа, бурса, менша школа, друкарня, i тут мешкали вчителi, ректор, княжий лiкар i аптекар.

На початку вулицi стояв латинський костьол. По тiй вулицi ходило багато народу. Кульчичане перший раз побачили тут татар i козакiв.

Усiм живiше забило серце, як зблизилися пiд башту, де була замкова брама. Тут стояла княжа сторожа замкова, яка випитувала кожного, за чим i звiдкiля приходить. Плескач викликав свого сестрiнка i розповiв йому, про що йде.