Козир-дівка

Козир-дiвка

Григорiй Квiтка-Основ’яненко

ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1

«Козир-дiвка» Григорiя Квiтки-Основ’яненка – соцiально-побутова повiсть, у якiй автор змальовуе образ сильноi, смiливоi i вольовоi дiвчини Ївги***. Вона переборюе всi несправедливостi влади i рятуе з в’язницi свого нареченого Левка. «Козир-дiвка» Григорiя Квiтки-Основ’яненка е одним з найвiдомiших творiв цього автора, поряд iз повiстями «Сердешна Оксана», «Щира любов», «Маруся» та iн.

Григорiй Квiтка-Основ’яненко

КОЗИР-ДІВКА

Посвящается Ольге Яковлевне Кашинцовой[1 - Кашинцова Ольга Якiвна – племiнниця Г.

Ф. Квiтки-Основ’яненка.].

Нiчим ми так не согрiшаем на свiтi, як язиком, осуждаючи один одного. Йде чоловiк вулицею, вже ми i знаемо, куди вiн iде i зачим; задумався чоловiк, вже ми й знаемо, що в нього е на думцi. От зараз i судимо: «Як-таки за таким i таким дiлом ходити, як-таки так i так думати! Чи се ж гоже? Як-таки такому чоловiковi се i те збиратися робити?» Та так осудимо, так перекоренимо його, що йому i на думку не спадало таке робити, а ми увовсiм його обвиноватимо.

Чи се ж наше дiло? Чи нам велено над другими доглядати? Гай, гай! Знаймо самi себе, а про другого, хоч певно знатимемо чи бачитимемо, нам нужди мало; бо бува й так, що нам здасться i усi говорять, що такий-то чоловiк от те i те зробив, от той чув вiд такого, а такий-то й сам бачив… еге! а як дiйдеться до дiла, так се вiн робив не на зло кому, а усiм на добре, або коли i шкоду кому зробив, то зовсiм не той, на кого казали, а такий виноват, на кого i не думали, i не гадали.

Оттак було прийшлось одному чоловiковi за другого зовсiм пропасти, i якби не дiвка його вирятовала, то досi б i кiсточок його не було. Та й дiвка ж козир була! Батько ii, Трохим Макуха, дуже ii поважав, i що, було, Ївга (так ii звали) скаже, то вже й до десяти баб не ходи, а так буде, як Ївга сказала.

Добре було старому Макусi, що увiрився дочцi, та ще й розумнiй, так тим i не взяв його син; бо там така була розумна, бойка, моторна: ще ти iй тiльки стань надогад закидати, а вона вже i розкомпоновала, що куди йде, що за чим слiдуе i для чого; а вже що вигадати i як яке дiло до кiнця звести, то, Макухо, спитай Ївги: вона тебе на розум наведе i совiт добрий дасть.

Тим-то й господарство його йшло лучче, чим у кого iншого. Вiн, ще оженившися, послухав жiнки, вiд мужицтва вiдстав, а збивався трошки на купецький лад: торгуе було, знаете, дьогтем, сiллю, часом хлiбом i усячиною, чим задума.