Сині етюди

Вiдтiля iх вигнано. Знайомий обурився.

– Як ви смiете! Ми ж тiльки гуляемо!

– Ідi, iдi! Не разговарiвай!..

Знайомий пообiцяв поскаржитись головi Вуцвику. А Павлина Анфисiвна спитала:

– Ну, скажiть правду: ви ж не комунiст?

Вiн тричi побожився, що вiн комунiст, але вона йому не повiрила.

…Громовиця не прийшла – пройшла. В лiсi було тихо, мiж дерев ходив мiсяць i крапав срiбне масло в гущавину.

Хтось ламав гiлки в лiсi – не людина, трiскало в лiсi. Вилуплювались солов'ята, i соловей уже не спiвав, i солов'i мовчали.

– …Якби ви знали, яка це Анфиса Павлiвна: жадна, не дай Господи. Годуе дитину, а сама бiльш за дитину з'iсть: дитячу порцiю.

…На якнайдальшiй вiллi смiялись. Пiдiйшли до тераси, а за терасою тихенька пiсня. Це надхненний Гiль.

…Тьотя Бася не обiдала: ii обiд з'iв хтось.

Коли поодцвiтали вишнi[19 - Позривали ягоди.], поналивались яблука. В яблуках мед, пасiка, бджоли, дiд сивенький – смачно…

Летiли трутнi по шосе.

…У вiллi мешкають два тижнi, три, мiсяць, а то й цiле лiто.

Однi виiздять, iншi приiздять.

Хто приiздить, каже:

– По вулицях голод, а тут…

Через тиждень каже:

– Чому це сьогоднi нема какао? Який же це дiм вiдпочинку? Га?

…Пахне кiзяками й парним молоком.

Ледве свiтае, Сидiр запрягае конi й везе м'ясо до мiста.

Насiли: де – хто.

– Захватiть оцього лантуха з яблуками.

– Що за лантух?

– Та оцей.

– Та це ж яблука казеннi.

Його просять, вiн згоджуеться за двiстi п'ятдесят вiд пуда. Накрив лантух свiжим м'ясом i закаляв у кров[20 - Кров i яблука, революцiя i кров…].

 Сидiр покликав Микиту, й поiхали. Як виiхали з села – на мiсто селяни iдуть. Сидiр кричить:

– Гей ти, шкапо селянська, не заступай дороги. Роздавлю! Кричать iз воза:

– Не пан, звернеш i сам. То тiльки земському звертали колись… Но-о!..

Почухав Сидiр потилицю й згодився:

– Та воно й правда.

Сiпнув за вiжку – лiворуч…

…Пiдводилося сонце – червоне, заспане, невмите…

На вiлли[21 - Мабуть, i в колонii.] залiтають амури: людське.

Бувае випадково, бувае свiдомо, пiд кущами, коли думае лiс, коли мовчить лiс, тiльки трiщить у глибинах – дрiбний звiр ходить, бувае в садках… А через дев'ять мiсяцiв вилуплюеться дитина. Це гарно, природно, свiжо й людяно.

Залiтають сюди й поганi баси – невдачники з мiста й дебютантки – балерини й третьоряднi скрипники. Тут усе задовольняе. Усiх задовольняе.

Є i лiтнiй театр.

У суботу висiла афiша:

Грандiозний вечер. Участвують… еtс.