Про військове мистецтво

У цьому все мистецтво польовоi вiйни, найбiльш необхiдноi i почесноi. Хто змусить ворога прийняти бiй в обстановцi, для себе вигiднiй, виправить цим всi iншi помилки, допущенi ним при керiвництвi вiйськовими дiями. Той же, у кого цiеi можливостi немае, нiколи не завершить вiйну з честю, яким би вiн не був вправним в iнших деталях вiйськовоi справи. Виграна битва згладжуе всi iншi промахи, i навпаки: поразка робить марними всi колишнi успiхи.

Якщо хочеш створити вiйсько, треба, перш за все, знайти людей.

Тому звертаюся до способу iх вибору, як виражалися древнi, або набору, як сказали б ми. Волiю говорити «вибiр», щоб вжити слово бiльш почесне.

Письменники, якi встановили правила вiйни, пропонують брати до вiйська жителiв краiн з помiрним клiматом, щоб поеднувати в солдатовi смiливiсть i розум; спекотнi краiни народжують людей розумних, але несмiливих, а холоднi – смiливих, але нерозважливих. Таке правило добре для правителя, який панував би над цiлим свiтом i тому мiг би обрати людей з будь-якоi мiсцевостi, з якоi йому заманеться.

Якщо ж встановлювати правило, придатне для всiх, то варто зазначити, що як республiки, так i королiвства повиннi вибирати собi солдатiв з жителiв власноi краiни, яким би не був ii клiмат – холодний, жаркий або помiрний.

Приклад древнiх показуе, що у кожнiй краiнi хорошi солдати створюються навчанням. Там, де не вистачае природних даних, вони заповнюються мистецтвом, яке в цьому випадку сильнiше самоi природи.

Набiр солдатiв з чужинцiв не можна називати вибором, тому що вибирати – означае привернути до вiйська кращих людей краiни i мати владу закликати однаково тих, хто хоче i хто не хоче служити. Зрозумiло, що такого роду вiдбiр можливий тiльки в своiй краiнi, тому що не можна брати будь-кого в землях, тобi не пiдвладних, i доводиться обмежуватися добровольцями.

КОЗІМО. Однак з цих добровольцiв одних ми вiзьмемо, iнших вiдпустимо, i тодi це все можна назвати вибором.

ФАБРІЦІО. Ви певною мiрою маете рацiю, але зважайте на недолiки такого способу, i тодi виявиться, що саме вибору тут нiякого немае. По-перше, добровольцi з чужинцiв нiколи не належать до числа кращих солдатiв, навпаки, це – покидьки [своеi] краiни: бешкетники, ледачi, розгнузданi, безбожники, якi втекли з дому, богохульники, гравцi – ось що таке цi бажаючi. Немае нiчого бiльш несумiсного з духом справжнього i мiцного вiйська, нiж подiбнi звичаi.