Пані Боварі

Характерною рисою розвитку роману в XIX столiттi було те, що в його структурi дедалi бiльшого значення набував показ, який тiснив оповiдь та описання i водночас синтезував iх; свого завершення ця тенденцiя досягала в флоберiвськiй «Панi Боварi». Розпочинаеться цей роман в традицiйнiй нарацiйнiй манерi, ми чуемо голос оповiдача, який розповiдае про життя Шарля Боварi до одруження з Еммою. Далi ж розповiдь стишуеться, замiнюючись неопосередкованим показом, коли дiйснiсть нiби сама себе подае у творi. Одночасно Флобер вiдмовляеться i вiд докладних описiв, враховуючи ту психологiчну закономiрнiсть, що чим детальнiше письменник описуе, тим менше читач бачить.

Вiн замiнюе описання показом, при цьому цей показ розрахований не на суто вiзуальне сприймання, а на «внутрiшнiй зiр» читача.

За своiми жанровими ознаками «Панi Боварi» ближче всього до соцiально-психологiчного роману, який виходить на перший план в реалiстичнiй лiтературi другоi половини XIX столiття. Але психологiзм цього твору своерiднiй i виявляеться вiн не у формi психологiчного аналiзу, що здiйснюеться з зовнiшньоi позицii i всюдисущим автором, як це маемо у Л.

Толстого, сучасника Флобера. В романi «Панi Боварi» психологiзм виявляеться в iнших формах, тут все, що зображаеться, постае як сприйняте й пережите кимось iз персонажiв, частiше всього Еммою. Зовнiшне i внутрiшне, фiзичне й психологiчне тут зливаються й течуть единим потоком, психологiзмом проймаеться вся тканина твору.

Найбiльш адекватну форму художнього вираження психологiзм Флобера знаходить у невласне прямiй мовi, яку вiн вперше широко вводить у лiтературу, що переконливо показав Б.

Реiзов у своiй монографii «Творчiсть Флобера». Це така форма мовлення, де голос автора й голос персонажа переплiтаються, причому автор постiйно приходить на помiч персонажу, допомагае висловити те, що тому важко або й неможливо оформити словом. В результатi авторське мовлення нiби усуваеться i слово вiддаеться самому герою – це вже вiн виражае себе, передае своi потаемнi думки й почуття, свою ментальнiсть i психологiю.

Формально, як поборник «об’ективного методу», Флобер займае вiдсторонену позицiю в нарацii, але насправдi, сповнений амбiвалентних емоцiй, вiн втягнутий в дiйство, що розгортаеться в романi. «Звiдси його вражаюча проникливiсть, що виникае iз вiдчуттiв вiдрази й ненавистi, до яких домiшуеться спiвчуття, яке властиве людинi. Ця сумiш почуттiв придае роману «Панi Боварi» вражаючу силу й надзвичайну тонкiсть» (Н. Саррот).