Пані Боварі

Правда, один iз родичiв, що торгував морською рибою (вiн навiть привiз у дарунок пару камбал), спробував був бризкати водою в замкову щiлину, але дядько Руо нагодився вчасно i спинив його, заявивши, що такi непристойнi речi несумiснi з поважним суспiльним становищем його зятя. Але родича того не зразу вдалося переконати. В душi вiн вирiшив, що дядько Руо загордiв, i ображено вiдiйшов у куток, до чотирьох чи п’яти гостей, якi були незадоволенi частуванням (iм випадково попалися гiршi шматки) i все шушукалися про щось та бажали – хоч не прямо, то манiвцями – всякого лиха на хазяiнову голову.

Панi Боварi-мати за цiлий день не зронила нi слова. З нею не порадилися нi про туалет молодоi, нi про розпорядок бенкету; вона побула трохи на весiллi й поiхала. Чоловiк не поiхав з нею, вiн послав у Сен-Вiктор по сигари й курив до самого свiту, попиваючи грог iз кiршвасером – напiй, невiдомий доти в цих краях; це ще бiльше додало йому загальноi пошани.

Шарль зроду не був жартiвливим i за вечерею не дуже-то показав себе. На всi дотепи, каламбури, двозначнi натяки, якими його частовано, на всi квiтки, якi йому пришпилювано, вiн вiдповiдав досить банально.

Зате на ранок його мов пiдмiнили. Можна було подумати, що це вiн уперше спiзнав таемницю кохання; молода ж нiчим не виявляла своiх почуттiв, годi було про щось догадатись, дивлячись на неi.

Навiть найлукавiшi гострослови не знали, що казати, i, коли вона проходила повз них, тiльки поглядали на неi, напружуючи якомога всю свою тямку. А Шарль не таiв нiчого. Вiн називав Емму своею жiночкою, казав на неi «ти», у всiх питав, чи вона iм до вподоби, бiгав за нею усюди i часто заводив ii в садок, i гостi бачили з-за дерев, як вiн на ходу обнiмае ii за талiю i, схилившись до неi, мне головою мереживну оторочку корсажа.

За два днi по весiллi молодi поiхали; Шарля чекали пацiенти, вiн не мiг довше баритися. Дядько Руо дав iм свою бричку й сам провiв iх до Вассонвiля. Там вiн востанне поцiлував доньку, злiз i повернув додому. Пройшовши яку сотню крокiв, вiн зупинився, подивився вслiд бричцi, що збивала колесами пилюку, i важко зiтхнув. Згадав старий свое весiлля, своi молодечi роки, першу вагiтнiсть своеi дружини.