Історія Флоренції. Державець

Вiн так надихнув усiх, що вони ухвалили вирушити до Азii в похiд на арабiв, який разом iз усiма наступними такими самими походами дiстав назву хрестового, бо всiх, хто в нього вирушив, позначали червоним хрестом на одязi й на зброi. Вождями були Готфрiд, Євстахiй i Болдвiн Бульйонськi, графи Булонi, а також Петро Пустельник, якого надзвичайно поважали за мудрiсть i святiсть; багато народiв i королiв сприяли цiй справi своiми грошима, а значна кiлькiсть приватних осiб iшли в похiд за власний рахунок без будь-якоi винагороди.

Така була тодi сила релiгiйностi в душах людей, яких надихав приклад iхнiх ватажкiв. Попервах справа ця була славною й успiшною: уся Азiя, Сирiя i частина Єгипту опинилися пiд владою християн. Тодi й виник орден ерусалимських рицарiв, що iснуе й понинi i мае у власностi острiв Родос, едину твердиню проти мусульман. Було засновано також орден храмовникiв, який за короткий час занепав через розбещенiсть своiх членiв. Так у рiзний час сталася безлiч рiзних подiй, якi уславили i багато народiв, i окремих осiб. У хрестових походах брали участь королi Францii, Англii, а з народiв венецiйцi, пiзанцi й генуезцi зажили в них чималоi слави. Отже, ця боротьба тривала зi змiнним успiхом до часiв мусульманського правителя Саладина. Його звитяга, а також розбрат серед християн позбавили iх урештi-решт слави, яку вони здобули спочатку, i за дев’яносто рокiв iх вигнали з усiх тих мiсць, котрi так вдало i з такою честю вiдвоювали.

XVIII

По смертi Урбана папою став Пасхалiй II, а iмператорський престол здобув Генрiх IV, який прибув до Рима, удаючи друга папи, але потiм ув’язнив папу разом iз усiм його клiром i погодився повернути волю лише за умови, що вiн розпоряджатиметься германською Церквою на свiй розсуд.

У цей час померла графиня Матильда, яка всi своi статки залишила у спадок Церквi. Пiсля смертi Пасхалiя II i Генрiха IV було багато пап та iмператорiв, поки папський престол не перейшов до Олександра III, а iмператорський – до Фрiдрiха Швабського, прозваного Барбаросою. І ранiше у пап були досить складнi стосунки i з римським народом, i з iмператором, – при Барбаросi стало ще складнiше. Фрiдрiх був вельми майстерний полководець, але сповнений такоi гординi, що навiть помислити не хотiв про поступки папi. Однак пiсля обрання свого вiн прибув до Рима для коронування, а потiм мирно повернувся в Германiю. Та недовго перебував вiн у такому настроi, бо невдовзi повернувся до Італii, щоб придушити бунт у деяких землях Ломбардii.