Історія Флоренції. Державець

Упродовж усього часу, про який ми розповiдали, не доводилося говорити про небожiв i взагалi родичiв пап, зате тепер iсторiя буде сповнена ними настiльки, що нам доведеться навiть говорити про папських синiв. І якщо до наших часiв папи намагалися робити iх впливовими державцями, то тепер iм лишаеться тiльки передавати папський престол своiм нащадкам у спадок. Та, правду кажучи, заснованi ними держави до останнього часу мали досить швидкоплинне iснування. Папи переважно жили недовго, внаслiдок чого iхнi насадження не могли пустити корiння; якщо це i вдавалося, то паростки пускали слабке корiння i, позбавленi пiдтримки, при першому ж сильному вiтрi гинули.

Наступником Миколая III став Мартiн IV. Француз за походженням, вiн був на боцi Карла, i той на знак вдячностi послав свое вiйсько на упокорення Романьi, яка повстала проти папи. Пiд час облоги Форлi астролог Гвiдо Бонатто порадив люду напасти на них у вказаному ним мiсцi, тож усi французи потрапили в полон або були вбитi. У той самий час здiйснився заколот, влаштований Миколаем III i королем Педро Арагонським, i сицилiйцi знищили всiх французiв, якi перебували на островi; ним одразу ж заволодiв Педро, який оголосив, що Сицилiя належить йому через дружину його Констанцiю, дочку Манфреда.

Готуючись до вiйни за вiдновлення на островi своеi влади, Карл помер, а спадкоемець його Карл II перебував у цей час у полонi в Сицилii. Волю вiн дiстав, пообiцявши повернутися в полон, якщо протягом трьох рокiв не доможеться вiд папи згоди на передання королiвства Сицилiйського арагонському роду.

XXV

Імператор Рудольф, замiсть прибути в Італiю i примножити в нiй славу iмперii, вiдправив туди свого посла з дорученням укласти угоду з мiстами, якi забажали б викупити в iмператора волю. Багато iталiйських мiст скористалися цим i, здобувши волю, iстотно змiнили свiй спосiб життя. Імператорський престол посiв Адольф Насауський, а папський – П’етро дель Мурроне пiд iменем Целестина, чернець-вiдлюдник вельми святого життя, який за пiвроку зрiкся папськоi влади, i тодi папою обрали Бонiфацiя VIII.

Небо, яке знало, що прийде день, коли Італiя позбудеться французiв i германцiв та буде надбанням тiльки iталiйцiв, не забажало, однак, щоб папи, навiть коли iм уже не заважатимуть чужоземцi, котрi живуть за Альпами, змiцнили свою владу i користувалися нею. Тому воно допустило, щоб у Римi пiднеслися два могутнi роди – Колонна й Орсiнi, якi завдяки своему впливу та родинним зв’язкам могли постiйно послаблювати папську владу.