Історія Флоренції. Державець

Тому вони зiбрали все свое найцiннiше майно i вiдiслали його в одне мiсце поблизу того самого узбережжя, пiд назвою Рiво-Альто, куди переправили також жiнок, дiтей i старих, залишивши в Падуi тiльки молодь – обороняти мiсто. У тих самих мiсцях осiли й жителi Монселiче та iнших прилеглих пагорбiв, також нажаханi полчищем гунiв. Коли ж Аквiлею було захоплено й Аттiла спустошив Падую, Монселiче, Вiченцу i Верону, падуанцi й найзаможнiшi переселенцi з iнших мiст лишились жити в лагунах поблизу Рiво-Альто, де до них приедналося населення прилеглоi провiнцii, здавна називаноi Венецiею, – цi люди зазнали тих самих лих.

Так, через обставини, покинули вони мiсця щасливi й родючi i стали жити в мiсцевостi безплiднiй, дикiй i позбавленiй будь-яких життевих зручностей. Проте поеднання в одному мiсцi такоi кiлькостi людей зробило його незабаром не тiльки цiлком придатним, а й приемним для життя. Вони завели у себе законнiсть, порядок i були в безпецi серед лих i руiни, яких зазнала Італiя, завдяки чому могутнiсть iхня невдовзi зросла i стала широко вiдома. До цих перших переселенцiв приеднались i багато мiстян Ломбардii, якi тiкали переважно вiд жорстокостi Клефа, короля лангобардiв, i це ще бiльше сприяло зростанню нового мiста. Тож за часiв Пiпiна, короля франкiв, коли вiн на прохання папи прибув вигнати з Італii лангобардiв, пiд час укладання угоди мiж ним i вiзантiйським iмператором встановлено було, що герцоги Беневентськi й венецiйцi не будуть пiдданими нi в того, нi в того, а матимуть цiлковиту незалежнiсть. Горе, що змусило всiх цих людей жити серед води, змусило iх подумати i про те, як, не маючи плодючоi землi, створити собi добробут на морi. Їхнi кораблi почали плавати по всьому свiту, а мiсто наповнювалося найрiзноманiтнiшими товарами, яких потребували жителi iнших краiн, якi й стали вiдвiдувати i збагачувати Венецiю. Багато рокiв венецiйцi й не думали про iншi завоювання, окрiм тих, що могли б полегшити iхню торговельну дiяльнiсть: iз цiею метою здобули вони кiлька гаваней у Грецii та в Сирii, а за послуги, наданi французам iз перевезення iхнього вiйська в Азiю, дiстали у володiння острiв Кандiю. Поки вони так жили, iмення iхне було грiзним на морях i шанованим по всiй Італii, тож iх часто обирали третейськими суддями в рiзних суперечках. От чому й сталося, що коли мiж союзниками виникли суперечностi з питання про подiл завойованих земель, вони звернулися до Венецii, i вона присудила Бергамо та Брешу роду Вiсконтi.