Історія Флоренції. Державець

Ставши вельми могутнiм завдяки цьому шлюбу, Фiлiппо знову заволодiв Мiланом i всiм ломбардським герцогством, а потiм, щоб показати вдячнiсть за такi великi благодiяння так, як це роблять майже всi правителi, вiн звинуватив дружину свою Беатрiче у зрадi та вбив ii. Коли ж могутнiсть його остаточно утвердилася, вiн, щоб утiлити задуми батька свого Джана Галеаццо, почав мiркувати про напад на Тоскану.

XXXVIII

Король Владислав, помираючи, залишив сестрi своiй Джованнi, окрiм держави, ще й велике вiйсько, яким командували наймайстернiшi в Італii кондотьери, а першим серед них був Сфорца да Котiньйола, котрий вiдзначався особливою смiливiстю.

Королева, бажаючи зняти з себе ганебне звинувачення в тому, що бiля неi постiйно перебувае такий собi Пандольфелло, якого вона виховала, взяла собi за чоловiка Якопо делла Марку, француза королiвськоi кровi, з умовою, що вiн вдовольниться титулом князя Тарантського, а королiвський титул i королiвську владу залишить iй. Та ледве вiн прибув до Неаполя, солдати оголосили його королем, унаслiдок чого мiж ним i дружиною виникла велика чвара, в якiй перемагали то вiн, то вона. Однак урештi-решт влада в державi дiсталася королевi, яка невдовзi почала ворогувати з папою. Тодi Сфорца вирiшив довести ii до того, щоб вона цiлком залежала вiд нього, i з цiею метою зовсiм несподiвано оголосив про свою вiдмову залишатися в неi на службi. Так вона несподiвано залишилася без вiйська – i могла тiльки звернутися по допомогу до Альфонса, короля Арагону й Сицилii, котрого вона всиновила, та взяти на службу Браччо да Монтоне, полководця, уславленого не менше, нiж Сфорца, i до того ж ворога папи, у якого той вiдняв Перуджу та деякi iншi землi, що належали Церквi. Невдовзi вона помирилась iз папою, та Альфонс Арагонський, побоюючись, аби вона не обiйшлась iз ним, як колись iз чоловiком, почав потихеньку прибирати до рук фортецi. Взаемнi пiдозри в них дедалi посилювались, i дiйшло до збройних сутичок. За допомогою Сфорца, який повернувся до неi на службу, королева здолала Альфонса, вигнала його з Неаполя, анулювала всиновлення i замiсть нього всиновила Людовiка Анжуйського. А через це виникли новi вiйни мiж Браччо, який став на бiк Альфонса, i Сфорца, який пiдтримував королеву. Пiд час цiеi вiйни Сфорца при переходi через рiчку Пескару потонув, тож королева знову залишилася без вiйська i була б позбавлена престолу, якби iй не допомiг Фiлiппо Вiсконтi, герцог Мiланський, який змусив Альфонса повернутися до себе в Арагон.