Історія Флоренції. Державець

Зупинившись у Флоренцii на шляху до Францii, вiн вирiшив, що добрий пастир мусить добитись едностi серед громадян мiста, i почав дiяти в цьому напрямку, тож флорентiйцi погодилися прийняти синдикiв гiбелiнiв i почати з ними перемовини щодо умов повернення гiбелiнiв. Однак, хоча сторони дiйшли згоди, гiбелiни вiдчували тепер такий страх, що повернутися не захотiли. Папа вирiшив, що винне в цьому мiсто, i, розгнiвавшись, наклав на Флоренцiю вiдлучення, яке тяжiло над нею, поки Григорiй X був живий; пiсля ж його смертi новий папа Інокентiй V знову дав мiсту пастирське благословення.

Потiм почався понтифiкат Миколая III, який походив iз роду Орсiнi. Оскiльки папи все ще побоювались усiх, хто пiдносився в Італii, навiть якщо пiднесенням своiм вiн завдячував тiй самiй церквi, i одразу ж намагалися його якось принизити, наслiдком такоi полiтики були в Італii безперервнi чвари та перевороти: могутнього правителя боялись i протиставляли йому iншого, поки що слабкого, але тiльки-но вiн набирався сили, його починали боятись i намагалися послабити. Через це королiвську владу вiдняли в Манфреда i передали Карлу, який теж почав викликати страх i прагнення згубити його. Отже, Миколай III успiшно повiв iнтригу, за допомогою iмператора позбавив Карла намiсництва в Тосканi й пiд iменем iмперського вiкарiя послав туди месера Латiно як свого легата.

XI

Становище Флоренцii в тi часи було досить сумним, тому що гвельфський нобiлiтет знахабнiв i зовсiм не боявся посадовцiв республiки. Щодня коiлися вбивства чи iншi насильства, а тих, хто це творив, неможливо було покарати, оскiльки вони були улюбленцями того чи того нобiля.

Ватажки пополанiв вирiшили, що для приборкання цього нахабства непогано буде повернути вигнанцiв, легат цим скористався для того, щоб умиротворити мiсто, i гiбелiнiв повернули. Кiлькiсть правителiв, яких було спершу дванадцять, збiльшили до чотирнадцяти – по семеро вiд кожноi партii: вони мали правити протягом одного року i призначатися папою. Флоренцiею правили так два роки, потiм папський престол посiв Мартiн IV, француз, який повернув королю Карлу всю владу, яку вiдняв у нього Миколай. У Тосканi вiдразу ж вiдновилася боротьба партiй: флорентiйцi озброiлися проти iмперського правителя, а для того щоб не допустити до влади гiбелiнiв i приборкати знать, установили новий лад. Був 1282 рiк, коли цехи, маючи своiх очiльникiв i озброенi загони, набули великого значення в мiстi. Значенням цим вони скористалися для того, щоб змiнити спосiб правлiння.