Історія Флоренції. Державець

Вони розпорошились урiзнобiч разом iз багатьма гiбелiнами, що приедналися до них, шукаючи собi нових справ i новоi долi. Карл, натомiсть, виконавши те, навiщо його послали у Флоренцiю, повернувся до папи, щоб потiм взятися втiлювати своi плани на Сицилii. Але там вiн виявився не мудрiшим i не кращим, нiж у Флоренцii, тож, втративши бiльшiсть своiх людей, iз ганьбою повернувся до Францii.

XXI

Пiсля того як Карл вiдбув iз Флоренцii, життя в нiй було мирним. Не знаходив спокою тiльки месер Корсо, бо здавалося йому, що вiн не мае в республiцi належноi шани: при владi перебували пополани, i, на його думку, республiкою правили особи набагато менш значнi, анiж вiн.

Через такi почуття вiн вирiшив приховати за добрими намiрами своi недостойнi душевнi прагнення. Вiн зводив наклепи на громадян, що розпоряджалися державною скарбницею, звинувачуючи iх у розтратi громадських грошей на особистi потреби й вимагаючи iх викрити i покарати. Цi звинувачення пiдтримувалися тими, хто подiляв його бажання, а також значною кiлькiстю тих, хто не знав, але вiрив, що месер Корсо надихаеться виключно любов’ю до батькiвщини. Однак обмовленi месером Корсо громадяни, спираючись на довiру та любов до них народу, всiляко захищалися. Розбрат цей поглибився настiльки, що, коли законнi засоби нападу i захисту виявилися недостатнiми, дiйшло до збройних сутичок. На одному боцi були месер Корсо з епископом Флорентiйським месером Лоттьерi, багатьма грандами та деякими пополанами, на iншому – члени Синьйорii та бiльша частина народу, тож майже в усьому мiстi спалахували безперервнi сутички. Бачачи масштаб небезпеки, синьйори послали по допомогу в Лукку, i от усi жителi Лукки поспiшили до Флоренцii. Завдяки iхньому втручанню настав спокiй, безлад припинився, народ зберiг своi закони i волю, та не став переслiдувати винних у розбратi. До папи дiйшли вiдомостi про колотнечу у Флоренцii, i, щоб покiнчити з ними, вiн послав туди своiм легатом месера Нiкколао да Прато. Широко вiдомий завдяки своему становищу, вченостi й порядностi, вiн одразу ж викликав до себе таку довiру, що легко добився у Флоренцii права встановити на свiй розсуд спосiб правлiння. Походячи з гiбелiнського роду, вiн прагнув повернути до мiста вигнанцiв. Однак насамперед вiн намагався завоювати симпатii народу, а для цього вiдновив колишне, подiлене на загони народне ополчення, що значно посилило пополанiв i послабило грандiв. Коли легату здалося, що народ уже задоволений, вiн вирiшив ужити заходiв для повернення вигнанцiв.