Історія Флоренції. Державець

Флорентiйцi все ж не вiдступились, уклали з Мастiно угоду, виплативши частину грошей готiвкою, а на iншi видавши зобов’язання, i послали трьох комiсарiв – Надо Ручеллаi, Джованнi дi Бернардiно Медiчi та Россо дi Рiччардо Рiччi – отримати у володiння придбане. Їм удалось пробитися силою до обложеного мiста, i вiйсько Мастiно, що перебувало там, передало iм Лукку. Пiзанцi, проте, продовжували облогу та робили все, щоб заволодiти мiстом, флорентiйцi ж намагалися змусити iх зняти облогу. Пiсля досить тривалоi вiйни, у якiй флорентiйцi втратили своi грошi та зазнали ганьби, бо виявилися вигнанцями, Лукка перейшла пiд владу Пiзи.

Втрата цього мiста, як завжди в таких випадках бувае, викликала у флорентiйському народi крайне роздратування проти правителiв держави, i iх паплюжили на всiх площах, звинувачуючи у скнаростi й бездарностi. Попервах вести вiйну доручили двадцяти громадянам, якi призначили месера Малатеста да Рiмiнi капiтаном вiйська. Вiн же вiв военнi дii i нерiшуче, i невмiло, а тому зiбрання Двадцяти послало королю Робертовi Неаполiтанському прохання про допомогу. Король послав до Флоренцii Готье, герцога Афiнського, який (з волi неба, яке вже готувало майбутнi лиха) прибув саме тодi, коли затiя з Луккою остаточно провалилася. Зiбрання Двадцяти, бачачи народне обурення, вирiшило, що призначення нового военачальника викличе у народi новi надii й або зовсiм знищить, або значно притупить привiд для нападу на неi. А щоб тримати народ у страху та дати герцогу Афiнському такi повноваження, щоб вiн мiг успiшнiше захищати ii, вона призначила його спершу зберiгачем, а потiм капiтаном вiйська. Гранди з наведених вище причин жили у великому невдоволеннi, а проте багато з них були тiсно пов’язанi з Готье, коли вiн вiд iменi Карла, герцога Калабрiйського, керував Флоренцiею. Тут вони i вирiшили, що настав час загибеллю держави загасити полум’я iхньоi ненавистi й що единий спосiб здолати народ, який завдав iм стiльки образ, – це вiддати його пiд владу правителя, який, добре знаючи достоiнства однiеi з партiй i розгнузданiсть другоi, першу винагородить, а другу триматиме в уздi. До цього треба додати i розрахунок на тi блага, якi, безсумнiвно, мали стати iхньою часткою як нагорода за iхне сприяння, коли герцог стане правителем. Тому вони неодноразово таемно вступали з ним у стосунки та вмовляли його захопити всю повноту влади, обiцяючи допомагати йому всiм, чим тiльки зможуть.