Аліса в Задзеркаллі

– Але це не ТВОЯ провина, – доброзичливо додала Троянда, – просто ти, очевидно, починаеш в’янути… а в цьому випадку нiхто не може зарадити певнiй неохайностi пелюсток.

Алiсi така думка не дуже припала до вподоби, тож, аби змiнити тему, дiвчинка спитала:

– Вона коли-небудь сюди приходить?

– Припускаю, що ти ii скоро побачиш, – сказала Троянда. – Вона така, з колючками.

– І де ж у неi колючки? – поцiкавилася Алiса, трохи заiнтригована.

– Де-де, довкола голови, ясна рiч, – вiдказала Троянда.

– Вона йде! – закричав Живокiст. – Я чув ii кроки, туп-туп-туп, на жорствянiй дорiжцi.

Алiса нетерпляче роззирнулася i побачила, що це була Чорна Королева.

– Вона добряче пiдросла! – зауважила дiвчинка передусiм.

Вона й справдi виросла: коли Алiса вперше побачила ii серед попелу, то Королева була всього три дюйми заввишки, а тепер ось – на пiвголови вища за саму Алiсу!

– Це все вiд свiжого повiтря, – сказал Троянда, – тут просто чудове повiтря.

– Думаю, я пiду iй назустрiч, – сказала Алiса, бо хоч квiти й були доволi цiкавими, та все ж було б просто розкiшно поговорити зi справжньою Королевою.

– Навряд чи ти можеш це зробити, – промовила Троянда. – Я порадила б тобi пiти в iншому напрямку.

Алiсi це здалося нiсенiтницею, тож вона промовчала i попрямувала до Чорноi Королеви. На ii подив, Королева миттю зникла з очей, i дiвчинка виявила, що знов заходить до будинку крiзь дверi.

Трохи сердита, вона вiдскочила назад, i пiсля довгого виглядання Королеви (яку вона зрештою видивилася далеченько звiдси) вирiшила, що цього разу треба випробувати план iз ходiнням у зворотному напрямку.

Це спрацювало блискуче. Не минуло й хвилини, як вона опинилася нiс у нiс iз Чорною Королевою, ще й просто бiля того пагорба, до якого так довго намагалася дiстатися.

– Звiдки ти прийшла? – запитала Чорна Королева. – І куди прямуеш? Дивися вгору, говори ввiчливо й не крути весь час пальцями.

Алiса взяла до уваги цi настанови й пояснила, наскiльки змогла, що збилася зi свого шляху.

– Не знаю, що ти маеш на увазi пiд «СВОЇМ шляхом», – сказала Королева, – бо тут усi шляхи належать МЕНІ… Але чому ти взагалi сюди потрапила? – додала вона м’якшим тоном. – Зроби реверанс, поки думаеш, що сказати: це економить час.

Алiса трохи здивувалася, але надто благоговiла перед Королевою, щоб не повiрити ii словам.