Державець

Тож нехай ваша свiтлiсть поставиться до цього невеликого дарунку з тим же почуттям, що й я; уважно прочитавши цей твiр, можна переконатися в моему гарячому бажаннi, щоб ваша свiтлiсть досягла тiеi величi, яка обiцяна вам фортуною та вашими високими чеснотами. І якщо з висоти свого становища ваша свiтлiсть якось спрямуе свiй погляд униз, то побачить, наскiльки мало заслуженi мною важкi та безугавнi удари долi, що постiйно падають на мене.

I. ЯКОГО ТИПУ БУВАЄ РЕЖИМ ОСОБИСТОЇ ВЛАДИ Й ЯКИМ ЧИНОМ ЇЇ КУПУЮТЬ

Усi держави, всi уряди, що будь-коли панували над людом, подiляються на республiки та принципати.

Останнi бувають або спадковими, в яких довгий час панувала династiя iхнiх володарiв, або новоствореними. Новi принципати можуть бути такими ж, як Мiлан при Франческо Сфорца[1 - Франческо Сфорца (1401—1466) – граф, котрий воював на боцi Амброзiанськоi республiки, заснованоi в Мiланi, 1450 року проголосив себе герцогом Мiланським.], або можуть бути приеднанi до спадкових володiнь, набутих iхнiм державцем, як Неаполiтанське королiвство, завойоване iспанським королем. Цi здобутi територii або вже привченi коритися одноосiбному правителю, або до цього мали свободу; приеднують iх або силою власноi зброi, або з чужою допомогою, або волею долi, або завдяки власнiй вiдвазi.

II. ПРО СПАДКОВІ ПРИНЦИПАТИ

Залишу осторонь роздуми про республiки, бо багато придiляв цьому увагу деiнде. Звернуся лише до принципату i, дотримуючись ранiше поданого плану, розгляну, яким чином можна пiдтримувати та зберiгати одноосiбну владу.

Насамперед скажу, що спадковi володiння, звичнi до володарiв, котрi походять iз одного роду, набагато легше втримати, нiж новi, бо достатньо лише не порушувати звичаiв своiх попередникiв i плисти за течiею подiй. Державець з посереднiми здiбностями в цьому випадку завжди збереже свiй трон, якщо тiльки не втратить його через втручання якоiсь надзвичайноi та нездоланноi сили, однак i пiсля цього зможе повернути собi владу, тiльки-но загарбник зiткнеться навiть iз найменшими труднощами.

У нас в Італii, in exemplis[2 - In exemplis (лат.) – наприклад.], герцог Феррарський зумiв протистояти навалi венецiйцiв 1484 року, а також папи Юлiя 1510-го винятково завдяки тому, що його родина давно вкоренилося в своiх маетках. У природного володаря менше причин i менше приводiв завдавати образ, тому його бiльше люблять, й якщо хиби, що впадають у вiчi, не накликали на нього ненавистi, то вiн користуеться природною прихильнiстю пiдданцiв.