На нашем сайте вы можете читать онлайн «Потоп. Том I». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Потоп. Том I

Автор
Дата выхода
29 сентября 2018
Краткое содержание книги Потоп. Том I, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Потоп. Том I. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Генрик Сенкевич) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
«Потоп» – історичний роман-епопея польського письменника Генрика Сенкевича (1846—1905), лауреата Нобелівської премії з літератури (1905). Це друга частина історичної трилогії, куди також входять романи «Вогнем і мечем» та «Пан Володийовський». Сюжет «Потопу», заснований на історичних подіях, пов’язаний з так званим Шведським потопом, коли до Речі Посполитої вторглися шведи (1655—1660).
Час дії роману триває з 1654 по 1657 рік. На тлі широкої панорами життя Речі Посполитої середини XVII століття автор детально описує хід війни, на першому етапі якої, в результаті численних зрад польських магнатів, шведи практично без зусиль захоплюють країну. Велику увагу в «Потопі» приділено героїчній обороні Ясногорського монастиря, де зберігається особливо шанована в Польщі Ченстоховська ікона Божої Матері, і взагалі тій ролі, яку ця оборона зіграла в підйомі національного духу. Цей опір привів, зрештою, до відродження Речі Посполитої і повного вигнання загарбників.
У цих драматичних історичних подіях бере безпосередню участь молодий полковник Анджей Кміциц, який на початку шведського «потопу» прилучився до прошведських сил, проте потім перейшов на сторону патріотів і численними військовими подвигами спокутував провину. Багато в чому цим він міг завдячити своїй нареченій Оленьці Білевич…
Потоп. Том I читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Потоп. Том I без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Пану Володийовському так було добре, бо хоч у Кейданах йому було б зручнiше, i медик мiсцевий був дуже фаховий, вiн усе одно сидiв у Пацунелях, a старий Гаштовт радo приймав гостя i мало пушинки з нього не здував, бо це дуже пiдiймало його авторитет в усiй Ляудi, що такого знаменитого мае постояльця, котрий iз самим Радзивiллoм мiг би заслугами посперечатися.
Пiсля побиття та вигнання пана Кмiцицa пiшов поголос серед захопленоi паном Володийовським шляхти, що добре було б одружити його з панною Олександрою. «Чи можна для неi кращого чоловiка по свiту шукати? – торочили старигани на спецiальних зборах, де цю справу розглядали.
Коли ця думка була одноголосно пiдтримана, поiхали старiйшини спочатку до пана Володийовськогo, котрий не довго думаючи на все погодився, а потiм i до панночки, котра, не довше думаючи, рiшуче таке заперечила. «Любичeм, – пояснила вона, – лише один небiжчик мав право правити, а маеток у пана Кмiцица можна буде вiдiбрати не ранiше, нiж його суди до страти засудять. Що ж стосуеться мого замiжжя, то навiть про це й не згадуйте. Надто багато я пережила болю, щоб про щось таке могла думати.
Не було що й сказати на таку рiшучу вiдмову i шляхта повернулася додому дуже стурбована: менше журився пан Володийовський, а найменше – молодi Гаштовтiвни: Терка, Мариськa i Зоня. Рослi були це дiвчата та рум’янi, мали волосся, як льон, очi, як незабудки, i широкi спини. Пацунельки взагалi славилися своею вродою. Коли йшли гуртом до костелу, можна було б описати: квiти на лузi! А цi три були найпрекраснiшими мiж пацунелькaми.











