На нашем сайте вы можете читать онлайн «Потоп. Том III». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Потоп. Том III

Автор
Дата выхода
29 сентября 2018
Краткое содержание книги Потоп. Том III, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Потоп. Том III. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Генрик Сенкевич) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
«Потоп» – історичний роман-епопея польського письменника Генрика Сенкевича (1846—1905), лауреата Нобелівської премії з літератури (1905). Це друга частина історичної трилогії, куди також входять романи «Вогнем і мечем» та «Пан Володийовський». Сюжет «Потопу», заснований на історичних подіях, пов’язаний з так званим Шведським потопом, коли до Речі Посполитої вторглися шведи (1655—1660). Час дії роману триває з 1654 по 1657 рік. На тлі широкої панорами життя Речі Посполитої середини XVII століття автор детально описує хід війни, на першому етапі якої, в результаті численних зрад польських магнатів, шведи практично без зусиль захоплюють країну. Велику увагу в «Потопі» приділено героїчній обороні Ясногорського монастиря, де зберігається особливо шанована в Польщі Ченстоховська ікона Божої Матері, і взагалі тій ролі, яку ця оборона зіграла в підйомі національного духу. Цей опір привів, зрештою, до відродження Речі Посполитої і повного вигнання загарбників. У цих драматичних історичних подіях бере безпосередню участь молодий полковник Анджей Кміциц, який на початку Шведського потопу прилучився до прошведських сил, проте потім перейшов на сторону патріотів і численними військовими подвигами спокутував провину. Багато в чому цим він міг завдячити своїй нареченій Оленьці Білевич…
Потоп. Том III читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Потоп. Том III без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Дуже втiшився цим оповiданням пан Чарнецький, аж за голову хапався або руками по колiнах ляскав, бо тямив, що пiсля таких пригод сильно мусить занепасти дух у Карла.
Пан Заглобa не менше радiв i, беручись у боки, гордо повторював лицарям:
– От розбiйник! Що? Якби Карлa наздогнав, то сам нечистий не зумiв би йому його вiдняти! Моя кров, як менi Бог милий, моя кров!
Пан Заглобa з часом i сам повiрив у те, що вiн дядько Рохa Ковальського.
Тим часом пан Чарнецький наказав вiдшукати молодого лицаря, але не могли його знайти, бо пан Рох вiд сорому та гризоти залiз у стодолу, зарився в солому i заснув так мiцно, що лише наступного дня наздогнав хоругву.
– Не переживай, Роху! – казав вiн. – Великою славою ти все одно вкрився. Я сам чув, як тебе пан каштелян хвалив. «Дивiться, – казав вiн, – i до трьох не полiчить, а бачу я, що це вогонь, а не кавалер, котрий репутацiю всього вiйська пiдтвердив!»
– Ісус Христос мене не благословив, – зiтхнув Рох, – бо я напередоднi напився до безтями й увечерi не помолився!
– Лише не пробуй Божi рiшення трактувати, щоб до блюзнiрства не докотитися.
– Я був уже настiльки близько, що до мене пiт вiд його коня долiтав. Я був би його до кульбаки розрубав! Дядько думае, що я зовсiм не маю розуму!
На це пан Заглобa зауважив:
– Кожна худобина мае свiй розум.
– А я не маю потреби! – вiдрубав Рох. – Я Ковальський, а це – панi Ковальська.
Роздiл VII
Пiсля рудницьких пригод подався король далi в межирiччя мiж Сяном та Вiслою, однак не перестав по-старому з ар’ергардом iти, бо був не лише знаменитим полководцем, а й лицарем незрiвнянноi вiдваги. Переслiдували його пани Чарнецький, Вiтовський, Любомирський, заганяючи його, як звiра в сiтi.
Врештi-решт дiсталися шведи до того мiсця, де двi рiчки сходяться, i зiтхнули з полегшенням. Тут iх iз одного боку захищала Вiсла, з другого Сян, широко, як зазвичай навеснi, розлитий, а третiй бiк трикутника змiцнив король потужними шанцями, на якi повитягували гармати.











