Останній листок (збірник)

На цей раз вiн свое вiдсидить без усяких скорочень строку або цих дурниць з помилуванням. Бен Прайс знав звички Джиммi. Вiн вивчив iх, розслiдуючи спрингфiлдську справу. Далекi переiзди, швидкi втечi, нiяких спiльникiв та смак до вищого товариства – все це допомогло мiстеру Валентайну набути слави злодiя, якому щастить уникати кари. Було повiдомлено, що Бен Прайс iде по слiдах невловимого зломщика, i iншi власники зломостiйких сейфiв вiдчули себе спокiйнiше.

Якось пiсля полудня Джиммi Валентайн зi своiм чемоданчиком вилiз з поштовоi карети в Елморi, маленькому мiстечку, розташованому за п’ять миль вiд залiзницi серед дубових лiсiв штату Арканзас.

Джиммi, схожий на юнака спортивного типу, який тiльки-но повернувся додому пiсля навчання в коледжi, попрямував дощаним тротуаром до готелю.

Якась молода дiвчина пересiкла вулицю, пройшла повз нього та зникла за дверима, над якими висiла вивiска: «Елморський банк». Джиммi Валентайн заглянув iй у вiчi, забув, хто вiн, i став iншою людиною. Вона опустила очi та трохи почервонiла.

Юнаки з манерами та зовнiшнiстю Джиммi були рiдкiстю в Елморi.

Джиммi впiймав за комiр хлопчика, який тинявся бiля дверей банку, наче був одним з його акцiонерiв, i почав розпитувати його про мiсто, пiдгодовуючи його час вiд часу десятицентовиками. Через якийсь час дiвчина вийшла з таким виглядом, наче iй нiчого невiдомо про молодого чоловiка з чемоданчиком, i пiшла геть.

– Ця молода дiвчина, здаеться, мiс Поллi Сiмпсон? – спитав Джиммi, вдаючись до невинних хитрощiв.

– Нi, – вiдказав хлопчисько. – Це Аннабел Адамс. Їi тато власник цього банку. А навiщо ви приiхали до Елмора? Це золотий ланцюжок? У мене скоро буде бульдог. А е у вас iще десятицентовики?

Джiммi пiшов до «Готелю плантаторiв», зарееструвався як Ральф Д. Спенсер i взяв номер. Спираючись на стiл, вiн розповiв клерку в готелi про своi плани. Вiн сказав, що приiхав до Елмора на постiйне проживання i збираеться зайнятись комерцiею. Що чути, скажiмо, про торгiвлю взуттям у мiстi? Вiн думав про взуттевий бiзнес.

Чи е якiсь можливостi?

На клерка справили враження костюм та манери Джиммi. Вiн сам був чимсь на зразок законодавця мод для не густо позолоченоi молодi Елмора, але тепер усвiдомлював своi недолiки. Намагаючись зрозумiти спосiб, яким Джиммi зав’язував свою краватку вiльним вузлом, вiн охоче давав iнформацiю.

Так, повиннi iснувати непоганi можливостi у взуттевiй галузi. У мiстi нема спецiального магазина взуття.