Проби. Вибране

Тут на пам'ять спадають i грецькi закони, за якими той, хто випрохував у ворога чиесь тiло для погребу, зрiкався своеi звитяги i не мiг уже споруджувати на честь ii трофеi[22 - Трофей – пам'ятник на честь перемоги.]. Переможцями ставали тi, кого про таку ласку просили. Саме так Никiй[23 - Никiй (V ст. до Р. X.) – атенський военачальник.] утратив перевагу, яку по праву здобув у бою з коринтянами, i, навпаки, Агесилай[24 - Агесилай (IV ст. до Р. X.) – вождь спартанцiв.] утвердив за собою сумнiвну перемогу над беотянами.

Цi звичаi могли б видатися химерними, якби за всiх часiв не було заведено не лише дбати про себе за межею земного життя, а ще й вiрити, що небеснi щедроти часто йдуть iз нами до гробу i витають навiть над нашим тлiном. Про це свiдчить стiльки, не згадуючи вже наших, прикладiв зi старосвiччини, що зайве довго й розводитись. Едвард Перший, король англiйський, постерiгши у тривалих вiйнах iз Робертом, королем шкотським, як його присутнiсть сприяла ратному успiховi (бо вiн завжди брав гору, коли очолював якийсь похiд), умираючи, взяв iз сина клятвену обiцянку виварити по смертi його тiло, вiдокремити м'ясо вiд кiсток i поховати його; зате кiстки зберегти i возити з собою та вiйськом щоразу, як воюватиме зi шкотами; так нiби звитяга неодмiнно пов'язувалася з його кiстяком.

Ян Жижка[25 - Ян Жижка (1360—1424) – вождь гуситiв у Чехii.], який збурив Богемiю, пiдтримавши Вiклефовi[26 - Вiклеф (Вiклiф), Джон (бл. 1330—1384) – англiйський реформатор, iдеолог бюргерськоi схизми, предтеча Реформацii.

Вимагав секуляризацii церковних земель, вiдкидав необхiднiсть папства, а також низки обрядiв i таiнств.] iлюзii, побажав, аби з нього по смертi злупили шкiру i напнули ii на бубон, який скликатиме на бiй iз супостатом; вiн гадав, ану ж це допоможе утримати переваги, здобутi ним у змаганнях. Так само iндiяни, йдучи битися з гишпанцями, несли з собою кiстки одного з ватагiв, пам'ятаючи, як тамтого нiколи не зраджувало военне щастя. Та й iншi народи в тiй сторонi беруть iз собою на вiйну тлiн своiх хоробрих, полеглих воякiв, щоб вiн приносив удачу i додавав запалу.

У перших прикладах за предками зберiгаеться лише слава, набута минулими дiяннями, натомiсть у других вони мають змогу дiяти ще й пiсля своеi смертi.

Вчинок лицаря Баярда[27 - Баярд (П'ер дю Таррай), нар. 1473 – нацiональний герой Францii, взiрець усiх лицарських цнот.