Проби. Вибране

Роздiл IV

Як душа переносить своi пристрастi на уявнi предмети, коли бракуе iй правдивих

Шляхтич iз нашого краю, подагрик, на поради лiкарiв утриматися вiд споживання солоного м'ясива звик жартiвливо вiдповiдати, що в нападах страждань та болю йому хочеться мати щось напохватi, аби зганяти на ньому оскому, i що лаючи та кленучи чи то ковбасу, чи то бичачий язик, чи то шинку, вiн чуе полегшу. Але, далебi, подiбно до того як ми досадуемо, коли, замахнувшись для удару, хибимо i поцiляемо у повiтря, як погляд, аби справити нам утiху, замiсть розпливатися i губитися у просторi, мае зосередитися на приступнiй метi на належнiй вiдстанi:

Як вiтер, на рiвнину впавши, силу втрачае,

Якщо не стане перетиком лiс перед ним,

    Лукан, II, 362

так само, здаеться, i душа, вражена i зворушена, сама в себе поринае, як не дати iй волi; тож-бо завше треба iй достарчити предмети, на якi вона могла б вилитися i дiяти.

Плутарх говорить у зв'язку з тими, хто прив'язуеться до мавпочок та песикiв, що властива нам потреба любити, не мавши сподiваного виходу, бавить себе, аби не порожнювати, якимись марничками та витребеньками. І справдi ми бачимо, як душа, обплутана пристрастями, волiе тягтися до якогось фальшивого i химерного предмета, всупереч власному вiруванню, нiж гультяювати. Так звiрi у своему ражi кидаються на камiнь чи залiзо, що iх зранило, або, кусаючи самих себе зубами, помщаються за бiль, що мучить iх.

Так панонська поранена ведмедиця

Зi списом у боцi починае крутиться,

Тягнеться до рани, щоб схопити держак,

Все танцюе круг себе i не скине нiяк.

    Лукан, VI, 230

Чого ми тiльки не вигадуемо, пояснюючи причину нашого безголов'я! До чого ми тiльки не чiпляемося, слушно чи неслушно, аби лиш до чогось присiкатися! То не отi яснi кучерi, якi ти рвеш на собi, i не отi бiлi перса, якi ти з горя б'еш так розпачливо, наразили на смерть вiд кулi твого сердегу брата: шукай винуватця деiнде! Лiвiй, розповiдаючи про жалобу римського вiйська пiсля загибелi двох славетних братiв[32 - Славетнi брати – Публiй i Гней Сципiони, командири римського вiйська у вiйнi проти картагенцiв.

], його вожаiв, додае:

всi почали плакати i товкти себе по головi.

    Тит Лiвiй, ХХУ, 37.

Такий був посполитий звичай.