Проби. Вибране

Страх окрилюе п'яти, як у двох згаданих випадках, а iнодi пригнепуе i сковуе нам ноги, як це читаемо про цезаря Теофiла[51 - Теофiл – цезар вiзантiйський.], який, програючи битву з агарянами, був так ошелешений i впав у таке остовпiння, що не зумiв кинутися навтiкача, страх паралiзуе навiть думку про порятунок. Квiнт Курцiй, III, 11; аж поки Мануiл, один iз верховод, заходився термосити його i шарпати, нiбито будячи з глибокого сну, i сказав: «Якщо не пiдеш зi мною, я тебе вб'ю; бо краще стратити життя, нiж, попавши у полон, згубити царство».

Найвища мiра страху виявляеться в тiм, що до нас, нажаханих, вертаеться та звага, яку забрав у нашого гонору та почуття обов'язку цей жах. Так, за першоi великоi поразки римлян вiд Ганнiбала, загiн у яких десять тисяч душ пiд орудою консула Семпронiя, опанований переляком i геть розгублений, не бачачи порятунку, кинувся в найбiльшу гущу ворогiв i пробився крiзь неi з дивовижною зухвалiстю, поклавши трупом чимало картагенцiв.

Таким робом вiн купив собi змогу ганебно втекти за ту саму цiну, за яку мiг би здобути славну перемогу.

Я сам з усього найбiльше боюся страху, вiн-бо дошкульнiший вiд усякого iншого безголов'я. Якi страждання можуть бути гострiшими i глибшими, нiж уболiвання Помпейових друзiв, якi з борту свого корабля спостерiгали за жахною рiзаниною? А проте, коли вони побачили, як до них наближаються египетськi вiтрила, страх прибив iх так, що вони тiльки й думали, як би швидше втекти, i знай пiдганяли морякiв: допiро прибувши до Тиру i звiльнившись вiд страху, вони усвiдомили, якоi втрати зазнали, i вибухнули лементом та голосiнням, доти тамованими через сильнiшi переживання.

Так моя вся душа зi страху у п’яти тiкае.

    Еннiй у Цицерона. Тускуланськi розмови, IV, 7

Тих, кого добре пошарпали в якiйсь сутичцi, зранених i закривавлених, назавтра можна знову повести в атаку; але тих, кого облягав великий страх перед супротивником, не зневолиш, щоб вони йому бодай глянули в очi.

Усi, кого гризе постiйний ляк утратити майно, опинились у вигнаннi чи попали в неволю, усi вони ненастанно побиваються, забуваючи про iдло, питво та сон; зате бiдарi, вигнанцi й невiльники живуть часто не менш весело, як решта. А скiльки було таких, яких так дiймав страх, аж вони повiсились, утопились чи кинулись у провалля, давши нам доказ, що страх iще докучливiший i нестерпнiший, нiж сама смерть.