Проби. Вибране

Мавши не одну нагоду визнати слушнiсть Цезаревих слiв, що здалеку речi часто видаються нам бiльшими, нiж iзблизька, я також помiтив, що при здоров'i бувши, я боявся недуг куди панiчнiше, нiж тодi, як почав на них кволитися: енергiйнiсть, життевi радощi та сили малюють менi тамтой стан як щось таке невiдповiдне сьогоднiшньому, яким я тiшуся, що в уявi я вдвiчi отi нездужання прибiльшую, i вони здаються менi куди лютiшими, нiж виявляться насправдi, коли на мене спаде iхнiй тягар. Маю надiю, що так само справи стоятимуть у мене й зi смертю.

Погляньмо-но лишень, як у тому перетвореннi й природному занепадi, якого ми зазнаемо, природа заслоняе нам видовисько наших поразок i втрат. Що-бо зостаеться старцевi з бадьороi молодостi i минулого життя?

Леле, яка ж мала частка лишаеться старцям!

    Максимiан, Елегii, І, 16

Коли вояк iз гвардii Цезаря, старий i зморений, пiдiйшов до нього на вулицi й попрохав, щоб той вiдпустив його помирати, славетний воевода, побачивши, який вiн хиряк, дотепно вiдрiк: «По-твоему, ти ще живий?» Якби таке перетворення спало на нас зненацька, навряд щоб ми здолали його знести.

Але природа веде нас положистим схилом, лагiдно, нога за ногою, аж поки зведе нас до цього жалюгiдного стану, аби ми поволi звикали до нього i не вiдчували жодноi урази, коли молодiсть у нас вiдумре, – а це смерть, далебi, куди жорстокiша, нiж остаточна смерть майже погаслого життя, або ж смерть наших старощiв. Адже стрибок вiд буття-животiння до небуття не такий болiсний, як вiд буття-радощiв-пишання до буття-болещiв-гризот.

Скоцюрблене i похиле тiло не мае сили двигати тягарi; так i душа; ii треба крiпити i гартувати, аби змагатися з таким ворогом. Бо як неможливо, щоб вона зазнала спокою в корчах страху, так само неможливо, аби потому, як вона знайде в такий спосiб рiвновагу, зумiли в нiй загнiздитися неспокiй, страждання та страх, ба навiть тiнь якихось прикрощiв, душа може цим пишатися, бо така опiрнiсть е певною перемогою над людською натурою.

Нi погляд грiзного тирана

Думки не збурять, нi Австер буйний,

Нестямний владар пiнноi Гадрii,

Анi правиця Батька гримучого.

    Горацiй, Оди, III, 3, 3

    Пер. Андрiя Содомори

Вона стала панiею своiх пасiй та бажань, вона пануе над нестатками, ганьбою, убозтвом та iншими зрадливостями долi.