Проби. Вибране

Так i з усiм iншим.

Наше життя, сказав Пiтагор, скидаеться на велике i людне зiбрання на Олiмпiйських iграх. Змагуни, аби добути собi слави, тренують тiло, баришники виносять на продаж товари. Але е i такi, вiрю, не найгiршi, якi не шукають тут жодноi користi, хiба що хочуть подивитися, як i чому робиться те-то й те-то, вони хочуть бути глядачами того, як живуть iншi, аби судити про iхне життя i вiдповiдно керувати своiм.

До життевих прикладiв дуже зручно можна долучити найспасеннiшi фiлософськi приписи, цей випробний камiнь людських учинкiв.

Чого прагнуть вiльно, що треба купити

На цей кутий грiш, чим жертвувать рiдним

Або батькiвщинi, ким нам велiв бути

Господь, яке мiсце вiдвiв мiж людей,

І хто ми такi, й пощо Бог нас явив?

    Персiй, III, 69

що таке знання i незнання, яка мета науки, що таке мужнiсть, помiркованiсть i справедливiсть, чим рiзняться мiж собою славолюбство i грошолюбство, неволя i послух, воля i сваволя, по яких ознаках пiзнаеться достеменна i тривала втiха, якою мiрою слiд боятися смертi, болю та ганьби,

…яку небезпеку як можна

Витримать чи оминути,

    Вергiлiй, Енеiда, Кн.

    Пер. Михайла Бiлика

якi пружини рухають нами i викликають стiльки розмаiтих струсiв. Менi здаеться, що першi знання, якими треба напоiти його розум, мають бути з тих, якi формують звичаi та судження, якi його навчать пiзнати себе, а також жити i вмерти гiдно.

Усi вони так чи iнакше слугують науцi життя та користi вiд нього, а втiм, i решта речей загалом пiдпорядкованi тiй самiй метi. Але ми оберемо те мистецтво, яке служить цiй метi i безпосередньо i з натури своеi.

Якби ми зумiли звести потреби нашого життя до iхнiх справжнiх i природних меж, то побачили б, що бiльшiсть чинних наук нам непотрiбнi i що навiть у тих, якi нам на щось придаються, безлiч марних нагромаджень i подробиць, якi лiпше б нам знехтувати, обмежившись, за Сократовою порадою, вивченням iстинно корисного.

Тож вiзьмися за розум!

Зважся почати розумне життя! Хто й тут зволiкае —

Буде, як той селянин, що вичiкував, поки забракне

В рiчцi води, а та рiчка пливе й плистиме довiку!

    Горацiй, Послання, І, 2, 40

    Пер.