Ангел наш добрий – Мати Софія

Ангел наш добрий – Мати Софiя

Любов Михайлiвна Бiлозерська

Той, хто вiзьме до рук оцю книжку, прочитае ii неодмiнно. Тут немае сюжетних хитросплетiнь та особливих претензiй на художнi вiдкриття, але е те, без чого не бувае бiльш-менш значущого прозового твору. Тут е доля людини…

Любов Бiлозерська

Ангел наш добрий – Мати Софiя

Л. М. Бiлозерська

Ангел наш добрий – мати Софiя

Умань

ВПЦ ««Вiзавi»

2016

УДК 821.161.2

ББК 84(4Укр)6

Б61

Бiлозерська Л. М.

Б61       Ангел наш добрий – мати Софiя / Л.

М. Бiлозерська. –

Умань : Видавничо-полiграфiчний центр «Вiзавi», 2016. – 112 с.

Той, хто вiзьме до рук оцю книжку, прочитае ii неодмiнно. Тут немае сюжетних хитросплетiнь та особливих претензiй на художнi вiдкриття, але е те, без чого не бувае бiльш-менш значущого прозового твору. Тут е доля людини…

УДК 821.161.2

ББК 84(4Укр)6

© Бiлозерська Л. М., 2016

Євангелiе вiд Любовi

Той, хто вiзьме до рук оцю книжку, прочитае ii неодмiнно. Тут немае сюжетних хитросплетiнь та особливих претензiй на художнi вiдкриття, але е те, без чого не бувае бiльш-менш значущого прозового твору.

Тут е доля людини.

Любов Бiлозерська поставила перед собою просту, та вочевидь сокровенну мету – описати iсторiю свого роду на тлi тих драматичних подiй, якi пережила Украiна впродовж останнього сторiччя. Вiйни, голод, розруха, злиднi, постiйна боротьба за iснування, за святе право жити на своiй землi. Жити навiть не в розкошi, не в якомусь особливому достатку, а в тяжкiй щоденнiй працi, вимолюючи у Господа лише «хлiб наш насущний».

В центрi оповiдi – образ Матерi Софii, що уособлюе найсвiтлiшi риси украiнськоi жiнки. І то не лише такi традицiйнi чесноти, як щедрiсть, доброта, щирiсть, а навiть жертовна готовнiсть на злочин (не обумовлений Божими заповiдями) заради дiтей, заради родинного блага. Та чи можна назвати злочином вчинок, який умотивований найкращими намiрами, але не вкладаеться в закони злочинноi влади? Чи можливий злочин ангела супроти диявола? Я не буду тут iнтригувати читача цiею кримiнальною, а в чомусь i веселою iсторiею (вiн оцiнить ii сам), але вiддам належне авторцi в тому, що вона не малюе своiх персонажiв лише свiтлими барвами.

Не приховуе того, про що можна було б i змовчати, аби, боронь Боже, не кинути тiнь на людину, яку вона прирiвняла до ангела. Адже людська натура цiкава не лише своiми достоiнствами, але й нелукавими вадами, слабинками, якi урiвноважують ii непросту природу.