#щоденник #карантин #Мілан

Ранiше про це й мови не було: мати до волосся не допускакалася за жодних обставин – тiльки barbiere чи parrucchiere. Розчулилась.

Тепер завдання – знайти i замовити перукарськi ножицi на Amazon. Що проблематично. Останнiм часом доставляють лише товари першоi необхiдностi.

До речi про естетику. Тижнi два тому замовила на цьому ж Amazon апарат для манiкюру та педикюру. Чекаю. У супермаркетi купила фарбу для волосся i смужки для депiляцii. Доглянута зовнiшнiсть у будь-якому випадку дае вiдчуття бадьоростi (особливо якщо ii нiхто не побачить).

Випила каву на балконi, привiталася з Каналетто. Подiлилася планами: може, налiплю сьогоднi пельменiв та вареникiв. Запросила на обiд або вечерю. То вже як йому буде зручно. Згадала дитинство й уявних друзiв.

Добралася до новин. Учора ввечерi уряд посилив карантиннi заходи в Італii, статистика – краще б не дивилася. Глянула на небо. Чи нiчого там не розпилюють? А раптом сусiд мае рацiю? Так i е, сонце.

15 день карантину, Мiлан

Визирнувши з вiкна вранцi, вирiшила, що сьогоднi будемо сидiти вдома.

Тобто жодних кави-чаю-лимонаду на балконi. Вiтер дме, у небi розкиданi холоднi перлини – не до прогулянок. Тiльки плановий променад з улюбленцем.

Над розсипаним на тротуарi рисом зiбралися голуби. Пташок двадцять. Пiсля нашоi з Бенджамiном появи зграя обурено перелетiла на паркан. Я голосно промовила: «Соррi, хлопцi, вже йдемо».

У повсякденному життi я так собi органiзована людина, однак за теперiшнього режиму довелося згадати пiонерське дитинство.

Дотримання розпорядку дня допомагае не розпадатися на шматки i не йти самоплином. Особливо дiтям.

Раз на день розписую цiлi на день, раз на тиждень – на тиждень.

Сьогоднi увiмкнула в шкiльнi заняття незапланований урок iсторii. Все ж мене занепокоiло оте синове припущення щодо мого можливого iснування в часи чуми.

Пiсля уроку iсторii вписала до щоденника обов’язкове заняття фейсфiтнесом по десять хвилин на день.

А раптом я й справдi виглядаю як та, яка «жила в тi часи». Дiти ж нечасто брешуть.

Знайома надiслала фотографiю i повiдомлення: «Ось, вчу Джека на той випадок, якщо…» На фото ii пес сидить на одноразовiй пелюшцi, у якостi фону зображення – приставлене до стiни автомобiльне колесо. В очах у пса можна прочитати видiлене капслоком WTF.

Сподiваюся, у нас до такого не дiйде. Бенджамiн сто вiдсоткiв не буде вестися на фейковi тротуари, бордюри i колеса.