#щоденник #карантин #Мілан

#щоденник #карантин #Мiлан

Ольга Бойко

#щоденник #карантин #МiланАндреа спитав, чи е у нас можливiсть переселитися в iнший Всесвiт. Вiдповiла, що завтра привезуть ножицi, тому для початку ми пiдстрижемо йому чубчика.«Радiсно, коли вiд тих чи iнших перспектив „тамуе подих“: чи то вихiд на першу за два мiсяцi прогулянку, чи то вид з вiкна, чи то твоi маленькi й великi iкiгаi»

#щоденник #карантин #Мiлан

Ольга Бойко

© Ольга Бойко, 2020

ISBN 978-5-4498-9670-4

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

Кiнець другого тижня карантину, Мiлан

У нас е Бенджамiн, якого три рази на день потрiбно виводити на прогулянку (вiн не звик справляти потреби вдома, адже вiн пес).

Тому моi карантиннi буднi е вiдносно рiзноманiтними.

По килимках бiля вхiдних дверей навчилася визначати, хто з сусiдiв виходив з дому, а хто нi.

Похiд до супермаркету раз на тиждень викликае емоцii подiбнi до тих, що вiдчула колись давно, коли батьки вперше дозволили самiй сходити по хлiб.

Тридцятирiчний сусiд за стiною в цей перiод, схоже, переживае серйозний етап переосмислення: ранiше з його квартири долинали тiльки регiт, любовне гуркотiння i сплески шампанського з пивом. Зараз же чути нацiональний гiмн, зрiдка вигуки «сиди вдома!», а здебiльшого пануе тиша.

Коли йду до магазину, син кричить з кiмнати: «May all go well with you, ma, buona missione!»

Енергiйнi прогулянки з собакою на вiдстанi двохсот метрiв вiд дому насправдi непогана альтернатива спортзалам з тренерами.

Шкода, що Бенджамiн не спортсмен. Вiн швидко стомлюеться i вiддае перевагу дивану, а не здоровому способу життя. До речi, домашнi тренування в режимi карантину теж ок.

Нарештi зварила борщ. Вперше за майже одинадцять рокiв життя в Італii. Смачно.

Полюбила обiди на свiжому повiтрi: надворi плюс двадцять, вiкна (вимитi вже втрете за два тижнi) вiдчиненi, хтось щедро поливае сонечком безтолковi голови, немов iз лiйки.

З будинкiв навпроти, iз сусiднiх квартир доноситься стукiт столових приборiв, дзвiн келихiв; у чистому мiському повiтрi чути запахи рiзноманiтноi iжi. Як у ресторанi на Блакитному узбережжi, iй-богу, все чинно, елегантно, навiть забуваеш, що нi.

Узяла собi за звичку сидiти на балконi. Навколо вiдбуваеться багато цiкавого. Виявляеться, у горщику з рiздвяною зiркою живе коник-стрибунець. Назвався Каналетто.