Тиха Країна. Ч.1. Майданна казка

Його оточенню опала

Була також сумна й гiрка;

Багатiiв жорстка рука

Їх довго проти шерстi м’яла.

Проте надiя не зiв’яла

Посiсти вiдколись на трон…

ІХ

Як «керував» Хамелеон,-

Про тее нiчого й казати;

Пройшла його пора, мов сон,

І знов поча?ли вибирати

До Зради нового царя.

Коалi милая зоря

Тодi, нарештi, засвiтила;

І як би Миша не шипiла,-

Коалi випав лiпший фарт.

Та й звiрям був вiн до вподоби,

Бо iх не зводив до худоби,

І патрiотом був – не в жарт.

Х

І почались великi ди?ва:

В Краiнi лад, у полi жнива,

Мiж звiрiв ситi навiть вошi,

У Гаспидiв не просим грошi,

Воркуемо з сусiднiм Краем,

І прадiдiв своiх вiтаем,

Та згадуемо ворогiв.

В Краiнi чути ситий спiв,

Та зле шипiння з-за кордону…

Аж, зазiхати на корону

З косою Миша почала.

За те посаджена була

У темний льох на кiлька рокiв.

Щоб не робила зайвих крокiв,

То в робiтничому барацi

Їi охотили до працi.

ХІ

Та, матiр Божа, Кресна сила,

Таке ледащо ти вродила,

Що хоч над нею стiй, та плач:

Як вчула Миша про роботу-

На пицi вилiзла гидота

Немов по нiй пройшовся квач.

І кволою додолу впала,

І сiпалась, ревла, стогнала, -

От-от сконае на руках…

Та лiкарям не йняла вiри,

І хоч «вилазила зi шкiри»,

Вiд них тiкала по кутках.

Хворiла Миша вiд роботи…

ХІІ

А втiм Коалi злi турботи

Поча?ли Змii додавать.

Бо iм Краiни благодать

Була, як ладанка для чорта.

І от у Зрадi зла когорта

Поча?ла з тiнi поставать.

І вголос почали кричать

Про несусвiтне тii пики,

А глашатаi та музики,

Що в Гадiв брешуть на цiпку,

Поча?ли ту бридню гiрку

Зливати жителям у вуха.

Звiрячий люд те якось слуха

І сатанiе вiд думок, -

Мовляв, життя немилим стало.

І революцii росток

Вже зрiе супротив Коали.

ХІІІ

Аж тут до трону надiйшли

Краiн чужих сановнi звiрi;

Слова i лестощi несли

Про спiльний рай в новому мирi.

І почали рядить про тее,

Що Зрадам слухать залюбки:

Про пиху, – то для них святее,

А для народiв – навпаки.

Іще патякали про грошi,

Про вигоди багатiям;

Народу – теж життя хороше,

Та згiдно деяким статтям.…

ХІV

Маснi слова лились рiкою.

Вони позбавили спокою

Зрадливих владних паничiв.

Тi засiдали уночi,

Щоб якось викрутить до Згоди.

Про те, як житимуть народи,

Не думав в залi жоден звiр.